Чагарник
Чагарни́к — 1) те саме, що кущ; 2) ландшафт, де панівною формою рослинності є кущі.
Чагарники як ландшафт бувають як перехідними угрупованнями в сукцесійних рядах (наприклад, між трав'янистою лукою та лісом), так і сталим (клімактеричним) ландшафтом. В останньому випадку такі ландшафти характерні для географічних зон з невеликою (як порівняти з лісами) кількістю опадів та, звичайно, жарким кліматом.
Типовими чагарниковими ландшафтами, що займають великі площі, є австралійський скреб (англ. scrub) та ландшафти Казахського дрібносопочника.
В Україні природні (первинні) чагарникові угруповання поширені в субальпійському поясі Карпат, де поряд з криволіссями вони утворюють характерні зарості ялівцю сибірського та деяких інших чагарникових видів. К. А. Малиновський[1] в типі деревно-чагарникової рослинності високогір'я Українських Карпат виділяє шість підтипів: хвойних чагарників, листяних літньозелених чагарників, листяних вічнозелених чагарників, плагіотропних літньозелених чагарничків, плагіотропних листяних вічнозелених чагарничків та ортотропних листяних літньозелених чагараничків, всього 23 корінні асоціації у межах формацій сосни гірської, ялівцю сибірського, вільхи зеленої, рододендрона східнокарпатського, чорниці, лохини, верб трав'яної і Китайбеля, наскельниці лежачої і дріади восьмипелюсткової[2].
- Напівчагарник
- Чагарничок
- Напівчагарничок
- Скреб
- Маквіс
- Чапарель
- Західногімалайські альпійські чагарники та луки
- Кустовє (кустовъє); Кущѣ // Дидик-Меуш Г., Слободзяник О. Українська медицина. Історія назв. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. — С. 168; 170. — ISBN 978-966-02-5048-2.
- Чагарник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
|
Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |