Чолій Тарас Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чолій Тарас Богданович
Народився 1 січня 1978(1978-01-01) (46 років)
Кореличі, Перемишлянський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність політик, кінопродюсер
Alma mater Львівський коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (1997), Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (2010) і УКУ (2018)
Посада депутат
Партія Українська Галицька партія

Чолій Тарас Богданович (1 січня 1978р, с. Кореличі, Перемишлянський р-н. Львівської обл. Українська РСР, СРСР) — український політик, культурний та громадський діяч, волонтер. З 2015 року — депутат Львівської міської ради. Голова фракції Української Галицької Партії у Львівській міській раді. Голова фракції Української Галицької партії в Львівській обласній раді. Продюсер історично-документальних фільмів[1].

Біографічні дані[ред. | ред. код]

Тарас Чолій народився 1 січня 1978 року у селі Кореличі, Перемишлянського району. У 1984—1993 роках навчався у середній школі № 3 м.Калуш, де здобув неповну середню освіту.

З 1993 до 1997 року навчався у Львівському елекротехнікумі зв'язку, де отримав середню технічну освіту за напрямком «Автоматичний електрозв'язок».

1997 року призваний до лав Збройних сил України, демобілізований у грудні 1998 року.

2005 року вступив на навчання до Львівського Національного Університету ім. І. Франка на факультет журналістики.

2010 року здобув ступінь магістра журналістики.

У 2017—2018 навчався та здобув диплом магістра публічного управління та адміністрування[2] Українського Католицького Університету.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З 2000 року до 2005 року працював у мостобудівній компанії у Португалії.

З 2006 до 2007 року працював у прес-службі Львівської міської ради.

З 2007 до 2009 року працював спеціалістом в Адміністрації міського голови Львова.

З 2009 року до 2017 року — директор Музею «Територія Терору» у м. Львові.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Громадський діяч. Засновник та голова «Західноукраїнського центру історичних досліджень».

Продюсер документальних фільмів «Золотий Вересень. Хроніка Галичини 1939—1941»[3], «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919—1939»[4].

Заступник голови ради та керівник проектів громадської організації Українська Галицька Асамблея.

Засновник проекту та однойменного журналу «Локальна історія»[5].

Співзасновник проекту «Незнаному воякови»[6].

У грудні 2013 — січні 2014 року, як активний учасник Євромайдану зазнав переслідування від тодішньої влади[7][8].

У 2015 році за списком Української Галицької Партії вибраний депутатом Львівської міської ради. Член постійної депутатської комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища. Голова фракції Української Галицької Партії

Родина[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина — Софія Чолій. Син Олекса та донька Ярина.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 15 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 28 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 15 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 15 травня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. http://localhistory.org.ua/
  6. https://www.facebook.com/Незнаному-воякови-716789091792120/
  7. https://vgolos.com.ua/news/dyrektora-lvivskogo-muzeyu-terytoriya-teroru-vyklykaly-v-prokuraturu-na-dopyt_126895.html
  8. https://city-adm.lviv.ua/news/society/public-sector/215122-cherez-yevromaidan-pratsivnykiv-merii-lvova-vyklykaiut-na-dopyty

Джерела[ред. | ред. код]