Шарлотта Казірагі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарлотта Казірагі
Народилася 3 серпня 1986(1986-08-03)[1][2] (37 років)
, La Colled, Монако
Країна  Монако
Діяльність журналістка, наїзниця, політична діячка, письменниця, аристократка
Alma mater François-Couperin High Schoold (2004), Ліцей Фенелона, Університет Париж IV (2007), Інститут політичних досліджень і Школа Жанін Мануельd
Знання мов французька, англійська, італійська і німецька
Суспільний стан аристократія
Рід Грімальді
Батько Стефано Казірагіd[1]
Мати Кароліна Ганноверська[1]
Родичі Ернст Август Ганноверський[d] і Крістіан Ганноверськийd
Брати, сестри Андреа Казірагі, П'єр Казірагіd і Александра Ганноверськаd
У шлюбі з Димитрій Рассамd[3]
Діти (2) Raphaël Elmalehd[1][4][3] і Balthazar Rassamd[1][3]
Волосся каштанове[d]
IMDb ID 8474098

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Казірагі.

Шарлотта Марі Помелін Казірагі (ісп. Charlotte Marie Pomeline Casiraghi; нар. 3 серпня 1986, Ла-Колле, Монако) — монакська журналістка і бізнес-вумен, одинадцята в черзі на трон Монако.

Юність та освіта[ред. | ред. код]

Шарлотта Марі Помелін Казіраги народилася 3 серпня 1986 року в Ла-Коллі (Монако) в сім'ї бізнесмена Стефано Казірагі (1960—1990) і принцеси Монако Кароліни (нар. 1957), які були одружені з 29 грудня 1983 року 1990 року у гоночній автокатастрофі[5]. У Шарлотти є два брати — старший Андреа Казірагі (нар.. 1984) і молодший П'єр Казірагі (нар.. 1987). Навчалася в Ліцеї Фенелону[6] .

Після смерті чоловіка принцеса Кароліна перевезла сім'ю в село Міді Сен-Ремі-де-Прованс у Франції, з наміром звести до мінімуму вплив преси на дітей[7]. У січні 1999 року принцеса Кароліна вийшла заміж за Ернста Августа, принца Ганноверського. У Шарлотти з'явилися вітчим і два зведені брати (принц Ернст Ганноверський і принц Крістіан Ганноверський)[8] . Шість місяців по тому зведена сестра Казірагі, принцеса Александра Ганноверська, народилася в клініці у Веклабруку, Австрія. Потім сім'я переїхала до паризького передмістя Фонтенбло[9].

З 2001 по 2004 рік у складі команди Марселя Розьє «Маріонно» Казірагі брала участь у низці змагань з конкуру серед юніорів та аматорів. Її послідовно навчали обидва сини Розьє, спочатку Філіпп, а потім Тьєррі Розьє[6].

У віці від двох до шести років Шарлотта відвідувала Les Dames de Saint Maur, яка є частиною католицької школи Франсуа д'Асіза Ніколя Барре в Монако[10]. У шестирічному віці вона перейшла до Республіканської школи Сен-Ремі-де-Прованс. З 2000 по 2004 рік Казірагі відвідувала Ліцей Франсуа-Куперена у Фонтенбло[6].

Вона отримала «відмінно» (французькою: très bien, найвища з можливих оцінка) на іспиті за ступінь бакалавра в липні 2004 року. Потім вступила на курси в ліцей Фенелона в Сен-Жермен-де-Пре, Париж, сподіваючись вступити до інституту École normale supérieure[6]. Шарлотта склала письмовий вступний іспит в ENS у червні 2006 року, але не потрапила до списку кандидатів, які мали право перейти до усного іспиту[6].

У 2007 році Казірагі отримала ліцензію бакалавра філософії в Університеті Парижа IV Сорбонна[11]. Вона пройшла два стажування, спочатку у видавництві Роберта Лаффона[6] у Парижі, а потім з жовтня 2007 року в додатку до недільного журналу «Індепендент».

Кар'єра[ред. | ред. код]

Мода[ред. | ред. код]

У 2010 році Шарлотта стала офіційним представником кінних колекцій Gucci[12][13]. У 2014 році вона стала обличчям Gucci Cosmetics[14]. Казірагі виступила моделлю для кампанії Yves Saint Laurent для осінньої колекції 2018, позначивши її хештегом #YSL15[15].

22 грудня 2020 року Казірагі стала амбасадором бренду Chanel[16][17].

Філософія[ред. | ред. код]

У 2015 році Казірагі заснувала товариство Les Rencontres Philosophiques de Monaco[6] (буквально «Філософські зустрічі»). Учасники обговорюють сучасні проблеми та нові публікації в галузі філософії. Праці та життя Анни Дюфурмантель справили сильний вплив на Казірагі, яка написала, зокрема, про книгу Дюфур-Мантель «Захист таємниці» у статті для «Ліберасьйон»[18]. Казірагі та Дюфурмантель (померла 2017 року) були подругами, розділяючи, за визнанням самої Казірагі, пристрасть не тільки до філософії, але і до коней[19].

Шарлотта написала передмову до книги, опублікованої у 2017 році психоаналітиком Юлією Кристевою[20]. Обидві жінки також опублікували свої листи одна до одної, розмірковуючи про філософію[21][22].

У березні 2018 року Казірагі та Маджорі опублікували книгу «Архіпелаг пристрастей» у видавництві «Сей»[23]. Це серія діалогів професора та студентів про різні пристрасті (зарозумілість, радість, жорстокість, любов) та їхні афекти[23]. Це також «нарис про пристрасть думки»[23]. Книга присвячена її батькові[24].

Кінний спорт[ред. | ред. код]

У червні 2009 року Казірагі у супроводі свого дядька Альбера II, принца Монако, з'явилася на французькому телебаченні у програмі Stade 2, щоб розповісти про свою нещодавню участь у Світовому турі чемпіонів. Це був її перший досвід публічних виступів[25]

Після повернення до змагань з конкуру в квітні 2009 року (після чотирирічної перерви) вона продовжує тренуватися з Тьєррі Розьє. Казірагі та гнідий мерин на прізвисько ДЖІ Джо (власник: Ян Топс) брали участь у Світовому турі чемпіонів 2009 року у Валенсії, Іспанія[26], Монте-Карло[27], Каннах, Ешторілі[28], Ріо-де-Жанейро[29] ][29], і Валькенсвард.

Казірагі продовжувала брати участь у Світовому турі чемпіонів протягом усього 2010 року. Здебільшого вона їздила верхи на конях Трой (гнідому жеребці) та Тінтеро (сірому мерині)[30].

У 2010 році вона взяла на себе роль почесного президента Global Champions Tour (нині Longines Global Champions Tour) у Монако[31]. З 2015 року Казірагі жодного разу не брала участі в кількох етапах туру Longines Global Champions Tour. Після цього року вона скоротила свою участь лише до етапу в Монако[32].

Журналістика[ред. | ред. код]

Казірагі є видавцем та редактором журналів. Вона була головним редактором журналу Above в 2009[33]. З двома друзями вона залишила цю роль, щоб зосередитись на створенні журналу Ever Manifesto[6].

Філантропія[ред. | ред. код]

Казірагі, час від часу, відвідує офіційні заходи в Монако, такі як гала-концерт зі збору коштів для AMADE Mondiale та фонду Нельсона Мандели у вересні 2007 року[34]. У 2006 році вона вперше з'явилася на Балу троянд у Монако (фр. Bal de la Rose), на якому також збирають гроші для Фонду принцеси Грейс[35]. У 2015 році Шарлотта увійшла до ради директорів FXB France, організації, заснованої її хрещеною матір'ю Альбіною дю Буавре в 1989 році для боротьби зі СНІДом та бідністю[36].

У дитинстві вона була делегатом від Монако в Club des Habits Rouges, який схожий на Поні-клуб у Великій Британії. У той же час, її дід Реньє III, князь Монако, призначив її покровителькою Відділу громадської безпеки в Монако[37] .

Особисте життя[ред. | ред. код]

У 2011—2015 роках Шарлотта зустрічалася з марокканським актором та коміком Гадом Ельмалехом[38]. Їх син Рафаель Ельмалех народився 17 грудня 2013 року[39].

З 1 червня 2019 року Шарлотта одружена з кінопродюсером Дімітрі Рассамом, сином французької акторки Кароль Буке, з яким вона зустрічалася два роки до весілля[40]. 23 жовтня 2018 року Казірагі народила другого сина — Бальтазара Рассама[41]. Також у цьому шлюбі вона має падчерку — Дар'я Рассам (нар.. 2011).

Її старший син, Рафаель, не перебуває в черзі на трон Монако, оскільки був народжений поза шлюбом; молодший син, Бальтазар, став дванадцятим у черзі на трон Монако після того, як вона одружилася з його батьком.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  3. ↑ а б в https://www.gala.fr/stars_et_gotha/raphael_elmaleh
  4. ↑ Rousset A. Raphaël, le fils de Charlotte Casiraghi et Gad Elmaleh attire tous les regards — Hearst Shkulev Media, Marie Claire Album, 1937. — 400 с. — ISSN 0025-3049
  5. ↑ Charlotte Casiraghi - Biography. Hello! Magazine. Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  6. ↑ а б в г д е ж и Knightley, Emma. Princely Monaco XXI: The House of Grimaldi in the 21st Century. — 2017. — ISBN 9780359058945.
  7. ↑ Heyman, J (2 July 2001) «Lives in the fast lane.» US Weekly. Issue 33.
  8. ↑ Stefano Casiraghi (1960–1990) Un Homme Libre. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 12 листопада 2017.
  9. ↑ Knightley, Emma (29 листопада 2017). Princely Monaco XXI: The House of Grimaldi in the 21st Century. ISBN 9780359058945.
  10. ↑ Histoire et Charte. François d'Assise Nicolas Barré. FANB.mc. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 11 листопада 2017.
  11. ↑ Charlotte Casiraghi Biographie. Paris Match. Hachette Filipacci Médias. Архів оригіналу за 25 листопада 2011. Процитовано 11 листопада 2017.
  12. ↑ Elle France magazine, December 2010
  13. ↑ Woods, Vicki. Charlotte Casiraghi: Riding High [Архівовано 20 листопада 2015 у Wayback Machine.], US Vogue, 15 August 2010. Accessed 2 September 2016.
  14. ↑ Charlotte Casiraghi Is The Face of Gucci Cosmetics. 20 травня 2014. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  15. ↑ Saint Laurent by Anthony Vaccarello. twitter.com. Twitter. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 20 квітня 2019.
  16. ↑ Phiters, Ellie (22 грудня 2020). 10 Times Charlotte Casiraghi Proved She’s The Ultimate Chanel Ambassador. Vogue. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 8 лютого 2022.
  17. ↑ Cope, Rebbeca (22 грудня 2020). Monégasque royal Charlotte Casiraghi is Chanel's new Ambassador for 2021. Tatler. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 8 лютого 2022.
  18. ↑ Philippe, Élisabeth. Charlotte Casiraghi, la philosophe de Rocher. Vanity Fair (French). Condé Nast. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
  19. ↑ Philosopher and friend drowns in Ramatuelle. Monaco Life. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
  20. ↑ JULIA KRISTEVA / L'érotisme maternel et son sens aujourd'hui - Les…. 2 березня 2018. Архів оригіналу за 2 березня 2018.
  21. ↑ Rencontre épistolaire Air France Magazine 229 FR. 2 березня 2018. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
  22. ↑ Epistolary encounter Drupal. 5 вересня 2018. Архів оригіналу за 5 вересня 2018.
  23. ↑ а б в "Archipel des passions" : dialogue entre la princesse de Monaco et le…. 3 березня 2018. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  24. ↑ Charlotte Casiraghi publishes Philosophy Book with Robert Maggiori. HelloMonaco.com. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  25. ↑ HELLO! online presentation of Charlotte Casiraghi's first interview. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 8 лютого 2022.
  26. ↑ Spanish riding event draws Athina Onassis and Charlotte Casiraghi [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.], HELLO!, 8 May 2009. Accessed 2 December 2009.
  27. ↑ Charlotte and her famous family add royal allure to exclusive equestrian fixture [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], HELLO!, 29 June 2009. Accessed 2 December 2009.
  28. ↑ Factor Lisboa online, 9 July 2009. Архів оригіналу за 10 липня 2011. Процитовано 22 вересня 2009.
  29. ↑ а б See article, "Charlotte Casiraghi in Brazil, " Rdujour, 3 August 2009
  30. ↑ Charlotte Casiraghi. Longines Global Champions Tour. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
  31. ↑ Charlotte Casiraghi results (by season). Longines Global Champions Tour. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
  32. ↑ Charlotte Casiraghi results (by season). Longines Global Champions Tour. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 23 липня 2022.
  33. ↑ Happy Birthday Charlotte Casiraghi!. 23 лютого 2019. Архів оригіналу за 23 лютого 2019.
  34. ↑ "United for a Better World, " AMADE Mondiale and the Nelson Mandela Foundation, 1–2 September 2007[недоступне посилання з 01.11.2016]
  35. ↑ "Monte Carlo Rose Ball — Arrivals, " LIFE (online), 25 May 2006. Photo source: Pascal Le Segretain/Getty Images. Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 8 лютого 2022.
  36. ↑ She is listed on the board of FXB France: https://fxb.org/who-we-are/organization/.
  37. ↑ Miss Casiraghi adds Public Safety to her Roles: Correction. The Royal Blog. The Royal Forums. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 12 листопада 2017.
  38. ↑ Charlotte Casiraghi Leaves Her Much Older Boyfriend and Heads to Monaco with Their 17-Month-Old Son, PEOPLE Confirms. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 8 лютого 2022.
  39. ↑ Шарлотта Казираги и Гад Эльмалех стали родителями. Архів оригіналу за 22 грудня 2013. Процитовано 8 лютого 2022.
  40. ↑ Royal Wedding Alert! Princess Grace's Granddaughter Charlotte Casiraghi Is Married. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 8 лютого 2022.
  41. ↑ There's a New Royal Baby! Princess Grace's Granddaughter Charlotte Casiraghi Gives Birth. Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 8 лютого 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарлотта_Казірагі&oldid=39831036