Швертманніт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Швертманніт
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[d][1]
IMA-номерIMA1990-006
АбревіатураSwm[2]
Хімічна формулаFe³⁺₁₆(OH,SO₄)₁₂-₁₃O₁₆ * 10-₁₂H₂O
Nickel-Strunz 107.DE.15
Ідентифікація
Сингоніятетрагональна сингонія
Колір рисижовтий
Інші характеристики
Названо на честьУдо Швертманнd[3]
CMNS: Швертманніт у Вікісховищі

Швертманніт[4]мінерал, оксигідроксилсульфат заліза.

Етимологія та історія

[ред. | ред. код]

Вперше був описаний за знахідкою у Фінляндії 1994 року і названий на честь Удо Швертманна (нар. 1927), ґрунтознавця з Мюнхенського технічного університету, Німеччина.[5]

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Хімічна формула Fe8O8(OH)6(SO4)·nH2O або Fe3+16O16(OH, SO4)12-13·10-12H2О. Це непрозорий мінерал із тетрагональною сингонією, який зазвичай буває у вигляді коричнево-жовтих вкраплень. Має твердість за шкалою Мооса 2,5 — 3,5 і густину 3,77 — 3,99 г/см³.

Швертманніт (який має зовнішній вигляд, подібний до «подушечки для голок») зазвичай утворюється в багатих залізом, кислотних сульфатних водах у діапазоні pH 2…4. Цей мінерал був вперше офіційно визнаний в якості нового мінерального виду за знахідкою у природному кислотно-сульфатному джерелі в Пюгясалмі (Пюгяярві), Фінляндія.[6] Відповідно, здебільшого повідомлялося про знахідки у вигляді помаранчевого осаду в річках і озерах, що утворюються під впливом кислотних шахтних вод[en].[7] Швертманніт також відомий, як один з основних мінералів в геохімії кислотно-сульфатних ґрунтів, пов'язаних з прибережними низовинами.[8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mandarino J. A. New minerals recently approved by the Commission on New Minerals and Mineral Names, International Mineralogical Association // The Canadian MineralogistAssociation Minéralogique du Canada, 1994. — Vol. 32. — P. 723–725. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 417. — ISBN 978-966-360-463-3.
  5. http://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/schwertmannite.pdf [Архівовано 8 лютого 2012 у Wayback Machine.] Mineral Handbook
  6. Bigham, JM, Carlson, L, Murad, E (1994) Schwertmannite, a new iron oxyhydroxysulfate from Pyhasalmi, Finland, and other localities. Mineral Mag 58, 641—664
  7. Bigham, JM, Schwertmann, U, Carlson, L, Murad, E (1996) Schwertmannite and the chemical modeling of iron in acid sulfate waters. Geochimica et Cosmochimica Acta 54, 2743—2758.
  8. Burton, ED, Bush, RT, Sullivan, LA (2007) Reductive transformation of iron and sulfur in schwertmannite-rich accumulations associated with acidified coastal lowlands. Geochimica et Cosmochimica Acta 71, 4456-4473

Посилання

[ред. | ред. код]