Шкала Ремера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шкала Ремера (° Rø) — невживана нині одиниця температури. Температурна шкала Ремера була створена в 1701 році данським астрономом Оле Кристенсеном Ремером. Вона стала прообразом шкали Фаренгейта, який відвідував Ремера в 1708 році.

За нуль градусів береться температура замерзання солоної води. Друга реперна точка — температура людського тіла (30 градусів за вимірюваннями Ремер, тобто 42 ° C). Тоді температура замерзання прісної води виходить як 7,5 градусів (1/8 шкали), а температура кипіння води — 60 градусів[1]. Вибір числа 60, ймовірно, пояснюється великою кількістю його дільників (2, 3, 4, 5, 6, 10, 15, 20, 30). З подібних міркувань шкала Ньютона була 12-градусною[2].

Формули переводу градусів Ремера в градуси Цельсія:

  • [°C] = ([°Rø] − 7.5) × ​40⁄21
  • [°Rø] = [°C] × ​21⁄40 + 7.5

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ What is Romer (unit) [Архівовано 11 січня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
  2. ↑ Смерть в черной дыре и другие мелкие космические неприятности [Архівовано 11 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Шкала_Ремера