Юрі Аррак
| Юрі Аррак | ||||
|---|---|---|---|---|
| ест. Jüri Arrak | ||||
 | ||||
| Народження |
26 жовтня 1936 Таллінн, Естонія | |||
| Смерть | 16 жовтня 2022 (85 років) | |||
| Таллінн, Естонія | ||||
| Поховання | Метсакальмісту[1] | |||
| Національність | естонець | |||
| Країна | Естонія | |||
| Жанр | малярство | |||
| Навчання | Естонська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | авангардизм | |||
| Член | Європейська академія наук і мистецтв і ANK '64d | |||
| Діти | Arno Arrakd | |||
| Брати, сестри | Arno Arrak (teadlane)d і Henno Arrakd | |||
| Роботи в колекції | Естонський художній музей і Print Collectiond[2] | |||
| Нагороди |
 | |||
| Сайт | jyriarrak.com | |||
|
| ||||
 Юрі Аррак у Вікісховищі | ||||
Юрі Аррак (ест. Jüri Arrak; 26 жовтня 1936, Таллінн — 16 жовтня 2022, там само) — естонський художник, графік, художник по металу, основоположник естонського авангардизму[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 26 жовтня 1936 року в Таллінні в родині службовців.
У 1955 році закінчив гірничий технікум (Tallinna Mäetehnikum) в Талліні (картина «Лава», 1966), працював у Санкт-Петербурзі таксистом (робота «Таксі», 1966).
У 1966 році закінчив Естонську академію мистецтв за фахом «художник по металу» і з 1968 по 1969 роки працював на кіностудії «Таллінфільм» художником по металу, художником-постановником (фільми «Гладіатор», 1969; «Учитель», 1979; «Зійти на берег», 1972).[4]
З 1969 року член Спілки художників Естонії.
З 1972 по 1973 роки — голова секції графіки Естонської Спілки художників.
З 1982 по 1987 — голова секції живопису.
З 1996 по 1997 роки працював професором Тартуського університету.
З 2003 року — член Європейської академії наук і мистецтв.
Творчість[ред. | ред. код]
Творчості художника характерне звернення до теми релігійної філософії (картина «Prohvet» («Пророк»); вівтар у церкві Халлісте)[5] і естонського національного епосу.
Його роботи експонуються в KUMU, Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Краківському національному музеї, Третьяковській галереї в Москві, музеї Людвіга, музеї Рандерса, Нарвському музеї («Сім'я» (1978) і «Вар'єте» (1980)) та багатьох інших художніх музеях.
Виставки[ред. | ред. код]
.jpg)
На його рахунку 90 персональних виставок.
Нагороди[ред. | ред. код]
Удостоєний 14 великих нагород, в тому числі:
Родина[ред. | ред. код]
- Батько — Карл Аррак
- Зведений брат — Генно Аррак (Henno Arrak)
- Дружина — Урве Аррак (Urve Arrak) (1938—2011), художник по шкірі. У шлюбі з нею народилося двоє синів.
- Син — Арно Аррак (Arno Arrak) (р. 1963), художник
- Дружина — Іві Аррак, художник
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- За власним твердженням, переміг алкоголізм і тепер не вживає міцні напої.[7]
- Спробував себе в літературній творчості, написавши дитячу книжку «Майв» (змінене естонське «vaim» — «дух»).
- У 1982 році як художник і режисер брав участь у створенні мультфільму «Великий Тилль / Suur Tõll». Пізніше за мотивами мультфільму була видана дитяча книжка, що складається з 28 великих ілюстрацій Юрі Аррака з коротким переказом сюжету. У 2010 естонський фолк-метал — гурт Metsatöll використовувала фрагменти мультфільму в своєму кліпі «Vaid Vaprust» (Просто хоробрість)[8].
- В оформленні альбому «Äio» гурту Metsatöll була використана картина художника «Kuju kujuga» («Форма з формою»), створена в 1999 році і нині перебуває в приватній колекції.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.ohtuleht.ee/elu/1093825/naiste-lahing-juri-arraku-viimseks-puhkepaigaks-sai-rahumae-asemel-metsakalmistu
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/321673
- ↑ Юрі Аррак — Художник і Мислитель
- ↑ Аррак Юри Карлович. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 16 січня 2019.
- ↑ Художник Юрі Аррак: іскра божа є в кожній людині
- ↑ В Пярну відкрилася ювілейна виставка Юрі Аррака «Духовний шлях»
- ↑ -alkogolikom-kotoryj-bolshe-ne-pet / Художник Юрі Аррак сам себе називає алкоголіком, який більше не п'є
- ↑ Youtube: METSATÖLL — Vaid Vaprust
- ↑ Äio official website. Metsatöll. Архів [http: //metsatoll.ee/en/muusika/aio.html оригіналу] за 9 травня 2012. Процитовано 02 вересня 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jüri Arraku töid art.ee Kunstiserveris [Архівовано 17 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Ants Juske: Jüri Arrak — kunstiajalugu, mütoloogia ja psühholoogia[недоступне посилання з травня 2019], Eesti Päevaleht, 18. oktoober 2008
- Verni Leivak. Sädemete pilduja, Postimees, 20. detsember 2008
- Välisministeerium ostis Jüri Arrakult neli maali, Postimees Online, 8. august 2012
- Teet Korsten. Kui tahad merd tundma õppida, osta akvalang!, Põhjarannik, 26. oktoober 2013
- Jüri Arrak. Minu maailmapildi muutumine ajas. (ajakiri Akadeemia 10 — 2016) https://web.archive.org/web/20170801163857/http://www.akad.ee/uus/334ws10-16.php
- Olev Remsu, Kas jumal on olemas?, Postimees 17. VIII 2017
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юрі Аррак
|
