Юрі Аррак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрі Аррак
ест. Jüri Arrak
Народження 26 жовтня 1936(1936-10-26)
Таллінн, Естонія
Смерть 16 жовтня 2022(2022-10-16) (85 років)
  Таллінн, Естонія
Поховання Метсакальмісту[1]
Національність естонець
Країна Естонія
Жанр малярство
Навчання Естонська академія мистецтв
Діяльність художник
Напрямок авангардизм
Член Європейська академія наук і мистецтв і ANK '64d
Діти Arno Arrakd
Брати, сестри Arno Arrak (teadlane)d і Henno Arrakd
Роботи в колекції Естонський художній музей і Print Collectiond[2]
Нагороди Орден Білої зірки 2 класу (Естонія)
Сайт jyriarrak.com

CMNS: Юрі Аррак у Вікісховищі

Юрі Аррак (ест. Jüri Arrak; 26 жовтня 1936, Таллінн — 16 жовтня 2022, там само) — естонський художник, графік, художник по металу, основоположник естонського авангардизму[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Юрі Аррак, 1981

Народився 26 жовтня 1936 року в Таллінні в родині службовців.

У 1955 році закінчив гірничий технікум (Tallinna Mäetehnikum) в Талліні (картина «Лава», 1966), працював у Санкт-Петербурзі таксистом (робота «Таксі», 1966).

У 1966 році закінчив Естонську академію мистецтв за фахом «художник по металу» і з 1968 по 1969 роки працював на кіностудії «Таллінфільм» художником по металу, художником-постановником (фільми «Гладіатор», 1969; «Учитель», 1979; «Зійти на берег», 1972).[4]

З 1969 року член Спілки художників Естонії.

З 1972 по 1973 роки — голова секції графіки Естонської Спілки художників.

З 1982 по 1987 — голова секції живопису.

З 1996 по 1997 роки працював професором Тартуського університету.

З 2003 року — член Європейської академії наук і мистецтв.

Творчість[ред. | ред. код]

Творчості художника характерне звернення до теми релігійної філософії (картина «Prohvet» («Пророк»); вівтар у церкві Халлісте)[5] і естонського національного епосу.

Його роботи експонуються в KUMU, Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Краківському національному музеї, Третьяковській галереї в Москві, музеї Людвіга, музеї Рандерса, Нарвському музеї («Сім'я» (1978) і «Вар'єте» (1980)) та багатьох інших художніх музеях.

Виставки[ред. | ред. код]

Юрі Аррак, 2013

На його рахунку 90 персональних виставок.

Нагороди[ред. | ред. код]

Удостоєний 14 великих нагород, в тому числі:

Родина[ред. | ред. код]

  • Батько — Карл Аррак
  • Зведений брат — Генно Аррак (Henno Arrak)
  • Дружина — Урве Аррак (Urve Arrak) (19382011), художник по шкірі. У шлюбі з нею народилося двоє синів.
    • Син — Арно Аррак (Arno Arrak) (р. 1963), художник
  • Дружина — Іві Аррак, художник

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • За власним твердженням, переміг алкоголізм і тепер не вживає міцні напої.[7]
  • Спробував себе в літературній творчості, написавши дитячу книжку «Майв» (змінене естонське «vaim» — «дух»).
  • У 1982 році як художник і режисер брав участь у створенні мультфільму «Великий Тилль / Suur Tõll». Пізніше за мотивами мультфільму була видана дитяча книжка, що складається з 28 великих ілюстрацій Юрі Аррака з коротким переказом сюжету. У 2010 естонський фолк-метал — гурт Metsatöll використовувала фрагменти мультфільму в своєму кліпі «Vaid Vaprust» (Просто хоробрість)[8].
  • В оформленні альбому «Äio» гурту Metsatöll була використана картина художника «Kuju kujuga» («Форма з формою»), створена в 1999 році і нині перебуває в приватній колекції.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.ohtuleht.ee/elu/1093825/naiste-lahing-juri-arraku-viimseks-puhkepaigaks-sai-rahumae-asemel-metsakalmistu
  2. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/321673
  3. Юрі Аррак — Художник і Мислитель
  4. Аррак Юри Карлович. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 16 січня 2019.
  5. Художник Юрі Аррак: іскра божа є в кожній людині
  6. В Пярну відкрилася ювілейна виставка Юрі Аррака «Духовний шлях»
  7. -alkogolikom-kotoryj-bolshe-ne-pet / Художник Юрі Аррак сам себе називає алкоголіком, який більше не п'є
  8. Youtube: METSATÖLL — Vaid Vaprust
  9. Äio official website. Metsatöll. Архів [http: //metsatoll.ee/en/muusika/aio.html оригіналу] за 9 травня 2012. Процитовано 02 вересня 2010.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]