Яа Ґ'ясі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яа Ґ'ясі
Yaa Gyasi
Народилася1989
Маппонґ, Ґана
Громадянствоамериканське
Діяльністьписьменниця-романістка, письменниця
Сфера роботиісторичний роман[1]
Alma mater

Стенфордський університет

Університет Айови
Мова творіванглійська
Роки активності2016 — тепер. час
Magnum opusHomegoingd
Нагороди
CMNS: Яа Ґ'ясі у Вікісховищі

Я́а Ґ'ясі[2] або Я́а Дже́сі[3] (нар. 1989 року) — американська письменниця ґанського походження. Книга опублікована нею в 2016 році, «Homegoing[en]» (буквально - повернення додому[2]) принесла їй перемогу в National Book Critics Circle[en] John Leonard Award за найкращу першу книгу, PEN/Hemingway Award[en] за першу художню книгу, National Book Foundation[en] "5 under 35" та American Book Award[en]. Станом на 2016 рік, Яа живе в Берклі, Каліфорнія.[4] [5]

Молодість та освіта

[ред. | ред. код]

Народилася в Мампонґу, Ґана [6] в сім'ї професора з французької в Університеті Алабами в Гантсвіллі і медсестри Софії. [7] [8] Її родина переїхала до Сполучених Штатів у 1991 році, коли її батько завершував свою докторську в Університеті штату Огайо. [6] [9] Родина також жила в Іллінойсі та Теннессі, з 10 років Яа виховувалася в Гантсвіллі, штат Алабама . [6] [10]

Яа згадує, що дитиною була сором‘язливою та мала теплі стосунки з братами через свій досвід, як дітей батьків іммігрантів в Алабамі. Також каже що її «найближчими друзями» були книги.[9]

Написавши перший твір подала його до Reading Rainbow Young Writers and Illustrators Contest[en] за що отримала сертифікат із досягненням підписаний Леваром Бертоном.

У віці 17 років відівідуючи школу, надихнулася займатися письменництвом після прочитання "Пісні Соломона"[11]

Вона здобула ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови в Стенфордському університеті та ступінь магістра образотворчих мистецтв у Майстерні письменників Айови, програмі творчого письма в Університеті Айови. [10] [4]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Незабаром після закінчення Стенфордського університету вона почала свій перший роман і найнялась в стартап-компанії в Сан-Франциско, але їй не сподобалася робота, і вона звільнилася після того, як її прийняли в Університет Айови в 2012 році. [4]

Її дебютний роман «Повернення додому» був надихненний поїздкою до Ґани в 2009 році, першою для Яа після того, як вона залишила країну немовлям. Роман був закінчений у 2015 році, і після прочитання його видавцями, вона зустріла численні пропозиції, перш ніж отримати семизначний аванс від Knopf . [4] Та-Нехісі Коутс вибрав « Повернення додому» для нагородження Національної книжкової фундації 2016 року «5 under 35» [10], роман також було обрано для премії Джона Леонарда, Національного гуртка книжкових критиків, і премії PEN/Hemingway за найкращу першу книгу та Американської книжкової премії за внесок розмаїття до американської літератури. [12] [13] [5] [14]

Її твори також публікувалися в таких виданнях, як African American Review(інші мови), [15] Callaloo, [16] Guernica [17] Ґардіан [18] і Ґранта. [19]

Яа цитує Тоні Моррісон «Пісня Соломона», Ґабріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності», Джеймса Болдвіна «Іди, розкажи це на горі», Едварда П. Джонса «Lost in the City» та Джумпу Лагірі « Unaccustomed Earth», як надихнення. [9] [4] [20]

У лютому 2020 року в Knopf було опубліковано другу книгу Яа «Transcendent Kingdom». [21] [22] Сара Коллінз із Ґардіан описала це як «ґрунтовне продовження до Повернення додому» ( англ. profound follow-up to Homegoing) [23] USA Today сказали, що «це непомітно руйнівний» (it's stealthily devastating), [24] і The Vox, [25] Chicago Review of Books, [26] і The New Republic [27] також позитивно оцінили її. У книзі представлені персонажі оповідання під назвою «Inscape», яке Яа опублікувала у журналі «Герніка» у 2015 році, [17] хоча персонажі знаходяться в різних ситуаціях.

У березні 2021 року вона написала есе про« this question of 'the business of reading of how we read, why we read, and what reading does for and to us», (це питання, про мистецтво читання про те, як ми читаємо, чому ми читаємо і що читання робить для нас). Вона написала: «Хоча я щиро вірю в силу літератури: кидати виклик, поглиблювати, змінювати, я також знаю, що купівля книг темношкірих авторів — це лише теоретична, жахливо запізніла та абсолютно збіднена відповідь на століття фізичної та емоційної шкоди" ( оригінал: "While I do devoutly believe in the power of literature to challenge, to deepen, to change, I also know that buying books by black authors is but a theoretical, grievously belated and utterly impoverished response to centuries of physical and emotional harm." [28]

Твори

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б 7 романів, написаних жінками і вартих уваги. BBC News Україна (укр.). Процитовано 12 квітня 2024.
  3. ↑ BookBrowse. How to pronounce Yaa Gyasi. BookBrowse.com (англ.). Процитовано 12 квітня 2024.
  4. ↑ а б в г д Wolfe, Eli (28 червня 2016). How Yaa Gyasi found her story in slavers' outpost. San Francisco Chronicle. Процитовано 1 березня 2017.
  5. ↑ а б PEN/Hemingway Award for Debut Fiction. PEN New England (амер.). Архів оригіналу за 15 травня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  6. ↑ а б в Maloney, Jennifer (26 травня 2016). Homegoing by Yaa Gyasi, Born in Ghana and Raised in the U.S. Wall Street Journal. ISSN 0099-9660. Процитовано 2 грудня 2016.
  7. ↑ Anderson-Maples, Joyce (2 грудня 2016). UAH welcomes Yaa Gyasi, author of The New York Times best-selling book Homegoing. The University of Alabama in Huntsville. Процитовано 2 грудня 2016.
  8. ↑ Haskin, Shelly (28 серпня 2016). How an Alabama author's debut novel landed her on 'The Daily Show'. AL.com. Процитовано 4 грудня 2016.
  9. ↑ а б в Begley, Sarah (5 червня 2016). A 26-Year-old Looks to the Past for Her Literary Debut. TIME.com. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 2 грудня 2016.
  10. ↑ а б в Yaa Gyasi, author of Homegoing, 5 Under 35, 2016, National Book Foundation. www.nationalbook.org. Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016.
  11. ↑ Bolster, Mary (2016-06). A Caregiver's Creed. Neurology Now. Т. 12, № 3. с. 39. doi:10.1097/01.nnn.0000484626.62788.41. ISSN 1553-3271. Процитовано 12 квітня 2024.
  12. ↑ Debut novelist among winners of American Book Awards. The Washington Times (амер.). Associated Press. 4 серпня 2017. ISSN 0190-8286.
  13. ↑ Alter, Alexandra (January 17, 2017), "Zadie Smith and Michael Chabon Among National Book Critics Circle Finalists", The New York Times.
  14. ↑ 100 Notable Books of 2016. The New York Times. 21 листопада 2016. ISSN 0362-4331. Процитовано 2 грудня 2016.
  15. ↑ AAR African American Review.
  16. ↑ "Yaa Gyasi", National Book Festival, Library of Congress.
  17. ↑ а б Gyasi, Yaa (15 червня 2015). Inscape. Guernica (амер.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  18. ↑ "Yaa Gyasi: 'I write a sentence. I delete it. I wonder if it's too early for lunch, The Guardian, October 28, 2017.
  19. ↑ Gyasi, Yaa, "Leaving Gotham City", Granta 139: Best of Young American Novelists 3, April 25, 2017.
  20. ↑ Five books: The books that influenced Yaa Gyasi. Penguin. 2016. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 1 березня 2017.
  21. ↑ Transcendent Kingdom by Yaa Gyasi. www.penguin.com.au (англ.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  22. ↑ Transcendent Kingdom. thankyoubookshop.com (англ.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  23. ↑ Collins, Sara (24 лютого 2021). Transcendent Kingdom by Yaa Gyasi review – a profound follow-up to Homegoing. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 27 жовтня 2023.
  24. ↑ VanDenburgh, Barbara. Review: Yaa Gyasi's 'Transcendent Kingdom' a profound story of faith, addiction and loss. USA TODAY (амер.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  25. ↑ Grady, Constance (9 вересня 2020). In the lovely new novel Transcendent Kingdom, a neuroscientist searches for the soul. Vox (англ.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  26. ↑ Saleem, Rabeea (10 вересня 2020). Generational Trauma and Reconciliation in Transcendent Kingdom. Chicago Review of Books (амер.). Процитовано 27 жовтня 2023.
  27. ↑ Wilson, Jennifer (6 листопада 2020). Yaa Gyasi Versus the Identity Trap. The New Republic. ISSN 0028-6583. Процитовано 27 жовтня 2023.
  28. ↑ Gyasi, Yaa (20 березня 2021). White people, black authors are not your medicine. The Guardian (англ.). Процитовано 21 березня 2021.
  29. ↑ Admin (16 березня 2017). National Book Critics Circle: National Book Critics Circle Announces 2016 Award Winners - Critical Mass Blog. bookcritics.org. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 9 лютого 2019.
  30. ↑ 5 Under 35 2016. National Book Foundation (амер.). Процитовано 15 травня 2022.
  31. ↑ 2017 American Book Awards announced (англ.). Before Columbus Foundation. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
  32. ↑ Kellogg, Carolyn, and Michael Schaub (April 26, 2017), "Granta names 21 of the best young American novelists" [Архівовано 24 вересня 2019 у Wayback Machine.], The Los Angeles Times.
  33. ↑ "Granta’s list of the best young American novelists", The Guardian, April 26, 2017.
  34. ↑ Onwuemezi, Natasha (April 26, 2017), "Granta reveals its Best of Young US Novelists 2017", The Bookseller.
  35. ↑ Catan, Wayne (31 травня 2017). Interview with Yaa Gyasi, 2017 PEN/Hemingway Award Winner. www.hemingwaysociety.org. The Hemingway Society. Процитовано 9 лютого 2019.
  36. ↑ Yaa Gyasi. Vilcek Foundation (амер.). Процитовано 3 лютого 2020.
  37. ↑ Flood, Alison (29 квітня 2021). Women's prize for fiction shortlist entirely first-time nominees. The Guardian (англ.). Процитовано 29 квітня 2021.
  38. ↑ RSL International Writers, Royal Society of Literature.
  39. ↑ Wild, Stephi (30 листопада 2023). Twelve Writers Appointed in the Third Year of The Royal Society of Literature's International Writers Programme. Broadway World. Процитовано 3 грудня 2023.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Яа_Ґ%27ясі