Гадолініт
| Гадолініт | |
|---|---|
 | |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AJ.20 |
| Ідентифікація | |
| Колір | чорний, зеленувато-чорний або коричневий |
| Сингонія | моноклінна |
| Твердість | 6,5—7 |
| Блиск | скляний до жирного |
| Густина | 4—4,65 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Йоган Ґадолін[1][2] |
 Гадолініт у Вікісховищі | |
Гадоліні́т — мінерал, силікат рідкісних земель, закисного заліза, ітрію та берилію острівної будови, групи датоліту.
Мінерал було спершу названо ітербітом після першого знаходження на копальні поблизу селища Іттербю, що входить до муніципалітету Ваксхольм на шведському острові Ресаре у Стокгольмському архіпелазі.
Гадолініт (сьогодні Гадолініт (Y)) вперше був описаний в 1800 році Мартіном Генріхом Клапротом, який назвав мінерал на честь Йогана Гадоліна (1760-1852), фінського хіміка і мінералога, який, крім іншого, виявив елемент ітрію.
Гадолініт (Се) вперше був описаний в 1978 році Томом Віктором Сегалстадом, Альфом Олавом Ларсеном у місцевості Буера поблизу Скієна в норвезькій провінції Телемарк.
Гадолініт (Nd) вперше був описаний в 2016 році Радек Шкода, Якуб Плашил, Рената Чопякова, Мілан Новак, Ерік Джонссон, Міхаела Вашинова Галіова та Дан Хольцтам.
Хімічна формула: TR2Fe2Be2Si2O10 або Y2FeBe2[O|SiO4]2. Містить (%): Y2О3 – 52; FeO – 14; BeO – 10; SiO2 – 24. Домішки: Ce2O3, (Dy, La)2O3, ThO2.
Кристали призматичні. Зустрічаються у вигляді масивних агрегатів.
Твердість 6,5—7.
Густина 4—4,65.
Блиск скляний до жирного.
Колір чорний, зеленувато-чорний або коричневий.
Зустрічається у гранітних пегматитах та чорних пісках і гранітах.
Знайдений в районах Коппарберґ та Іттербі (Швеція), Телемарк та Вестаґдер (Норвегія), Бавено (Італія), Льяно (шт.Техас, США). Рідкісний.
- ґадолініт кальціїстий (відміна ґадолініту, яка містить до 12 % СаО);
- ґадолініт скандіїністий (відміна ґадолініту, яка містить до1 % Sc2O3);
- ґадолініт церіїстий (відміна ґадолініту, яка містить до 23 % Се2О3).
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Гадолин, Иоганн // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIIа. — С. 782.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гадолініт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гадолініт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Gallery of Minerals [Архівовано 4 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Mineralienatlas: Gadolinit-(Ce), Gadolinit-(Nd) und Gadolinit-(Y) (Wiki)
- mindat.org: Gadolinite-(Ce) [Архівовано 19 квітня 2019 у Wayback Machine.], Gadolinite-(Nd) [Архівовано 28 жовтня 2017 у Wayback Machine.] und Gadolinite-(Y) [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- RRUFF Database-of-Raman-spectroscopy: Gadolinite-(Y) [Архівовано 28 жовтня 2017 у Wayback Machine.] und Gadolinite-(Ce) [Архівовано 26 вересня 2018 у Wayback Machine.]
