Ямниченко Іван Мусійович
| Ямниченко Іван Мусійович | |
|---|---|
| Народився |
18 серпня 1909 Решетилівка |
| Помер |
20 березня 2001 (91 рік) Київ |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | геолог |
| Науковий ступінь | доктор геолого-мінералогічних наук |
| Діти | Ямніченко Юрій Іванович |
| Нагороди |
  |
Іва́н Мусі́йович Ямниче́нко (*18 (31) серпня 1909, містечко Решетилівка, Полтавський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 2001, Київ, Україна) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук (від 1971). Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1976).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у містечку Решетилівка (нині смт. Решетилівка Решетилівського району Полтавської області України)
1935 року закінчив Київський гірничо-геологічний інститут.
Від 1937 року співробітник Інституту геологічних наук АН УРСР.
1969 року підготував докторську дисертацію за темою «Биостратиграфия юрских отложений северо-западных окраин Донбасса и Днепровско-Донецкой впадины и некоторые общие вопросы палеонтологической корреляции».
Старший науковий співробітник, потім завідувач відділу Інституту геологічних наук Академії наук УРСР.
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Праці з питань стратиграфії та фауни мезозойських відкладів України.
Був членом редакційної ради одинадцятитомного видання «Стратиграфія УРСР» та відповідальним редактором 7-го тому, що вийшов друком 1969 року. Відповідальний редактор видання «Труды совещаний по стратиграфии триаса и юры УССР и БССР» (разом із Ф.Ю. Лапчик: Київ, «Наукова думка», 1972), а також ряду монографій.
Вийшли друком його роботи:
- Структура и сущность биостратиграфического метода / И.М. Ямниченко; Отв. ред. Балуховский Н.Ф. – Киев : Наукова думка, 1976. – 168с.
- Юрские и меловые моллюски Украины. Палеонтологический справочник / Ямниченко И.М., Астахова Т.В. — Киев : Наукова думка, 1984. - 104 с.
- Мелкорослые гастроподы юрских отложений Донбасса и Днепровско-Донецкой впадины /АН УССР, Институт геол. наук.— Киев: Наукова думка, 1987.— 174,[2] с., [8] л. ил.
1988 року написав післямову до фантастичного роману Віктора Савченка «Тільки мить».
Нагороди[ред. | ред. код]
За роботу «Стратиграфія УРСР», томи ІІ-ХІ, опубліковану в І968-І975 роках, 1976 року разом з іншими удостоєний Державної премії УРСР в галузі науки і техніки [1].
Нагороджений орденом Червоного Прапора, іншими орденами, медалями.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 1976 року (від 14 грудня 1976р. №556). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 квітня 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1987. — Т. 3 : Портулак — Ь. — 736 с. — С. 718.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |