Мезозойська ера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мезозой)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мезозо́йська е́ра, мезозой (від грец. μεσο — «середній» і ζωον — «життя») — друга з трьох геологічних ер фанерозойського еону, що настала після палеозойської і змінилася кайнозойською ерою.

Загальна інформація[ред. | ред. код]

Настала 251,902±0,024 млн років тому, тривала 186 млн років. Поділяється на три періоди: тріасовий (251,902±0,024 — 201,4±0,2 млн років тому), юрський (201,4±0,2 — ~145,0 млн р. тому) і крейдовий (~145,0—66,0 млн р. тому)[1]. Кожен з цих періодів відзначається своїми, властивими тільки йому фізико-географічними умовами, певним розподілом моря і суші, а в межах останньої — гірських хребтів і рівнин, специфічними краєвидами, складом органічного життя, проте зберігає загальні риси, характерні для мезозою в цілому. Наприкінці палеозойської ери завершуються великі горотворні рухи в земній корі, об'єднані під назвою герцинських. Вони зумовили різкі зміни фізико-географічних умов на Землі, і в зв'язку з цим, значні зміни в складі органічного світу.

Фауна і флора[ред. | ред. код]

На початку мезозойської ери вимерло багато деревоподібних вищих спорових рослин, дуже поширених раніше, зникли амфібії-стегоцефали, не стало багатьох морських безхребетних — трилобітів, чотирипроменевих коралів, гоніатитів тощо. Натомість з'явилися голонасінні рослини: ґінкові, бенетити, саговникові, хвойні та ін.

Коливання температури атмосфери Землі з мезозою до сьогодення (англ.)

Наприкінці мезозою, у крейдовому періоді, з'явилися перші покритонасінні рослини — платани, лаври, магнолії, різні бобові тощо. Серед безхребетних широкого розвитку набули молюски, в тому числі устриці, іноцерами, з-поміж головоногих — ператити[хто?], амоніти, белемніти та інші. Рослинність мезозойської ери характеризувалася розвитком голонасінних, зокрема папоротей, саговників, хвощів, хвойних, з'явились перші покритонасінні (магнолія, фікус, верба, клен та ін.). Серед тварин переважали плазуни, у морях — молюски, з'явились перші ссавці, першоптахи (археоптерикси).

Океани і материки[ред. | ред. код]

На початку мезозойської існував надконтинент Пангея, що об'єднував майже весь суходіл. Невдовзі він розпався на два — Лавразію і Гондвану. Вони, в свою чергу, згодом розділилися на сучасні материки. Горотворчі рухи були пов'язані з кімерійською складчастістю та мезозойською складчастістю. У пізньокрейдову епоху відбулася одна з найбільших в історії Землі трансгресій. Тектонічні рухи, що посилились наприкінці крейдового періоду, зумовили альпійську складчастість.

Палеогеографічні реконструкції
тріасовий період
(237 млн років тому)
тріасовий період
(237 млн років тому) 
юрський період
юрський період 
крейдовий період
(90 млн років тому)
крейдовий період
(90 млн років тому) 

Корисні копалини[ред. | ред. код]

До відкладів мезозою приурочена найбільша кількість світових запасів нафти і природного газу, дуже нерівномірно розподілених як територіально, так і за стратиграфічними комплексами. Бідніша за інші — тріасова система, але і до неї належать досить великі поклади в Сицилії, Східній Україні, Передкавказзі, на Мангишлаку і т. д. Головну роль в мезозойському комплексі відкладів відіграють юрські і крейдові товщі, що містять рідинні і газоподібні горючі корисні копалини практично на всіх континентах. В цих товщах знаходяться родовища Перської затоки, найбільшого нафтогазоносного басейну та ін. (Західно-Сибірська нафтогазоносна провінція, район Передкавказзя, західна і східна частини Середньої Азії).

На частку мезозою припадає близько 37% світових запасів вугілля. Основні скупчення мезозойського вугілля належать до відкладів юрської (16%) і крейдової (21%) систем. У північній півкулі, де зосереджені найбільші вугільні басейни цієї доби, вони розміщуються по обидва боки Тихого океану. У Північній Америці найважливіші родовища знаходяться у Скелястих горах і на схилах Кордильєр. Великими запасами виділяється буро-вугільний басейн на північному заході США і в сусідніх районах Канади (Альберта). Вугленосні товщі крейди поширені також на Алясці і островах Арктичного архіпелагу. Головна область мезозойського вугленакопичення — обширна північно-східна частина Азії. Вугленосні площі знаходяться в Росії, Монголії і Китаї.

За поширенням горючих сланців на першому місці серед порід мезозою стоїть юрська система, до якої відносять родовища Західного Сибіру та Волго-Уральської області (Росія), Великої Британії, ряду країн Африки і ін.

Родовища бокситів активно утворюються в 2-й половині мезозою, і особливо в крейді, що належить до числа найпродуктивніших систем фанерозою. Промислові родовища бокситів цієї доби є в Україні, Франції, Іспанії, Греції, балканських і інших країнах Середземномор'я. У кінці крейдового періоду почалося формування великих покладів бокситів у Північній Австралії, Індії, Екваторіальній Африці і Південній Америці, що тривало в палеогені. Така ж залежність від кліматичних умов виявляється в поширенні осадових залізних руд. Великі скупчення їх розташовані серед юрських і крейдових прибережно-морських відкладів. Важливе значення можуть мати також сидеритові руди, пов'язані з вугленосними товщами Сибіру і Китаю.

У лагунових відкладах верхнього тріасу і верхньої юри укладена величезна маса різних солей і гіпсу. Накопичення солей продовжувалося в ранній крейді.

Промислові скупчення фосфоритів приурочені переважно також до 2-ї половини мезозою. У самому кінці мезозою і на початку палеогену в Північній Африці утворився один з найбільших у світі фосфоритоносних регіонів — Аравійсько-Африканська фосфоритоносна провінція. Інтенсивний магматизм, що виявився у 2-й половині мезозою, спричинив утворення різноманітних рудних корисних копалин. Переважна частина пов'язаних з ним скупчень руд кольорових і рідкісних металів тяжіє до складчастого пояса, що оточував западину Тихого океану. У його східній гілці, що простяглася від Аляски до Чилі, зосереджена більшість мідно-порфірових родовищ. Вони відомі і на захід від Чукотки до Філіппін і Нової Гвінеї, що дало підставу називати Тихоокеанський пояс «Великим мідним кільцем». Тут же є родовища руд золота, срібла, свинцю, цинку, ртуті, а також олова. До раннього мезозою належать утворення великих родовища нікелевих руд, генетично пов'язаних з траповим комплексом Сибірської платформи. Велике значення мають родовища хромітів верхньої крейди, виявлених на Балканському півострові, в Туреччині, Японії, М'янмі, Центральній Америці і ряді інших країн.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. International Chronostratigraphic Chart v2023/06 (англ.). International Commission on Stratigraphy. Архів оригіналу за 28 червня 2023. 

Література[ред. | ред. код]