Море Нектару: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Chris Kyrzyk (обговорення | внесок)
13 149 редагувань
Немає опису редагування
нащо тиражувати невідомо чиї помилки, ще й додавати нові? В планетологічних статтях англ. і рос. вікі повно дурні
Рядок 1: Рядок 1:
{{Місячне море
{{Море
|назва = Море Нектару
|назва = Море Нектару
|зображення = Mnectaris.jpg
|фото = [[file:Mnectaris.jpg|200px]]
|опис = Море Нектару. Угорі видно частину [[Затока Суворості|Затоки Суворості]] (ліворуч) та [[Море Достатку|Моря Достатку]] (праворуч)
|ширина зображення = 250пкс
|широта = 15.2
|підпис = «Море Нектару».
|область =
|N_S = S
|довгота = 34.6
|розташування = [[Місяць (супутник)]]
|E_W = E
|висота НРМ =
|діаметр = 340
|довжина =
|епонім = [[нектар]]
|ширина =
|площа = 101 000 <ref name=USGS>{{cite web |title=Moon Mare/Maria |publisher=USGS Astrogeology |work=Gazetteer of Planetary Nomenclature |url=http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=MOON&featureType=Mare%2C%20maria |accessdate=2010-08-20}}</ref>
|найбільша глибина =
|середня глибина =
|прозорість =
|довжина берегової лінії =
|об'єм =
|площа водозабору =
|впадаючі річки =
|впадаюча річка =
|примітки =
|commons =
}}
}}
{{ПозКарта
|Місяць, видимий бік
|AlternativeMap=Moon nearside LRO 5000 (reflectance).jpg
|lat_dir=S|lat_deg=15.19
|lon_dir=E|lon_deg=34.60
|marksize=9
|caption=Розташування Моря Нектару
|width=227
}}
[[Файл:Rupes Altai - LROC - WAC.JPG|міні|right|160px|Уступ Алтай&nbsp;— південно-західна частина краю басейна Моря Нектару]]


'''Мо́ре Некта́ру''' ({{lang-lat| Mare Nectaris}}) - невелике місячне море, розташоване між [[Море Спокою|Морем Спокою]] і [[Море Достатку|Морем Достатку]]. На східній околиці моря знаходяться гори Піренеї, південніше його центральній області - кратер [[Росс (кратер)|Росс]]. Селенографічні координати об'єкта - — {{Coord|15.2|S|35.5|E|globe:Moon}}<ref name="IAU_data">{{cite web|url=http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/3683?__fsk=-1912560426|title=Gazetteer of Planetary Nomenclature|publisher=International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)|accessdate=2010-08-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/67QflpBgO|archivedate=2012-05-05}}{{ref-en}}</ref>, діаметр становить 333 км. Площа моря становить 101 000 квадратних кілометрів.
'''Мо́ре Некта́ру''' ({{lang-la|Mare Nectaris}})&nbsp;— невелике [[місячне море]], розташоване південніше [[Море Спокою|Моря Спокою]] і західніше [[Море Достатку|Моря Достатку]]. Середній діаметр&nbsp;— біля 340&nbsp;км, площа&nbsp;— {{s|84 000 км<sup>2</sup>}}, координати центру&nbsp;— {{Coord|15.2|S|34.6|E|globe:Moon}}<ref name=gazetteer/><ref name=Whitford_Stark_1982/>. На північному заході з'єднується з [[Затока Суворості|Затокою Суворості]] Моря Спокою. На сході межує з [[Піренеї (Місяць)|місячними Піренеями]], що відділяють його від Моря Достатку. В районі цих гір є й кілька маленьких безіменних «морських» ділянок.


Назву Моря Нектару, як і більшості місячних морів, запропонував [[Джованні Баттіста Річчолі|Джованні Річчолі]] 1651 року (щоправда, він розглядав його разом із Затокою Суворості)<ref name=Whitaker_2003/><ref>[[:commons:File:Riccioli1651MoonMap.jpg|Карта Місяця, складена Джованні Річчолі (1651)]]</ref>. У 1935 році цю назву затвердив [[Міжнародний астрономічний союз]]<ref name=gazetteer/>.
== Походження ==

Басейн моря утворився в періоди [[Нектарський період|Нектарського]] й [[Раннеімбрійській період|Раннеімбрійського]] і був затоплений лавою в період [[Позднеімбрійській період|Позднеімбрійського]]. Товщина шару лави становить близько 1000 метрів. Кратер [[Теофілос (кратер)|Теофілос]], розташований в північно-східній частині моря, відноситься до Ератосфенському періоду.
== Загальний опис ==
Як і інші [[місячне море|місячні моря]], Море Нектару&nbsp;— це ділянка, вкрита темною застиглою [[лава|лавою]]. Товщину його лавового покриву оцінюють приблизно у кілометр<ref name=Wood_2004/>. Море розташоване в центральній частині імпактного басейна (великого [[імпактний кратер|кратера]]) діаметром 860&nbsp;км<ref name=Tanaka_2012/><ref name=Grego_2006/> і зовні обмежене його внутрішнім кільцем діаметром біля 350 км<ref name=Grego_2006/>. Деякі дослідники розрізняють у цього басейна й інші, слабше виражені кільця<ref name=Wood_2004/><ref name=Grego_2006/><ref name=Chikmachev_2009/>. У його межах (у периферичній частині) лежить і [[Затока Суворості]]. Край басейна найкраще зберігся на південному заході; ця його частина отримала назву «[[уступ (астрономія)|уступ]] Алтай» ({{lang-la|Rupes Altai}})<ref name=Grego_2006/>. В усі боки від басейна тягнуться деталі рельєфу, створені викидами від [[імпактна подія|удару]], що його утворив,&nbsp;— [[ланцюжок кратерів|ланцюжки]] вторинних кратерів та витягнуті западини. Вони простежуються на відстані до 1500&nbsp;км від центра<ref name=Chikmachev_2009/>.

У Морі Нектару спостерігається [[маскон]] (область збільшеної сили тяжіння). Гравітаційне прискорення там підвищене на 0,070 [[Ґал (фізична одиниця)|Ґал]]<ref name=Wood_2004/>.

== Кратери ==
На краю Моря Нектару знаходиться примітна трійка 100-кілометрових [[метеоритний кратер|кратерів]]: [[Теофіл (кратер)|Теофіл]] та [[Кирило (кратер)|Кирило]] на північному заході (на межі з [[Затока Суворості|Затокою Суворості]]) та [[Катерина (кратер)|Катерина]] дещо південніше. З південним краєм моря зливається, утворюючи «бухту», 120-кілометровий залитий лавою кратер [[Фракасторо (кратер)|Фракасторо]]<ref name=Grego_2006/><ref name=Chikmachev_2009/>.

Окрім того, на берегах моря розташовані менші кратери Бомон, Боненбергер, Годібер, Ісідор та Медлер. У північній частині Моря Нектару є примітний 45-кілометровий «кратер-привид» [[Дагер (кратер)|Дагер]], майже повністю затоплений лавою. У південно-східній частині моря лежить 11-кілометровий кратер [[Росс (кратер)|Росс]].

На поверхні Моря Нектару видно світлі промені від кількох молодих кратерів. Зокрема, на більшій частині поверхні простежуються промені Теофіла. Крім того, там можна помітити промені сусіднього невеликого кратера Медлер та далекого, але великого кратера [[Тихо (кратер)|Тихо]]<ref name=Grego_2006/>.

== Геологічна історія ==
Басейн Моря Нектару утворився {{s|3,8–4,2 млрд}} років тому<ref name=Tanaka_2012/><ref name=Hiesinger_2011/> (раніше, ніж басейни морів [[Море Криз|Криз]], [[Море Дощів|Дощів]] та [[Море Ясності|Ясності]]<ref name=Chikmachev_2009/>). Цією подією почався період геологічної історії Місяця, що отримав відповідну назву&nbsp;— [[нектарський період]]<ref name=Tanaka_2012/>. Потім найглибшу частину басейну вкрила лава, яка продовжувала вивергатися ще довго&nbsp;— сучасна поверхня моря утворена лавою [[пізньоімбрійський період|пізньоімбрійського]] віку. Свій внесок у вигляд моря зробило й метеоритне бомбардування, яке й надалі продовжувало створювати нові кратери. Так, в [[ератосфенівський період|ератосфенівському періоді]] з'явився кратер [[Теофіл (кратер)|Теофіл]]<ref name=LICD/>.

<gallery mode="packed" heights=300px>
Image:Mare Nectaris (LRO).png|Басейн Моря Нектару (мозаїка знімків [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]). Ліворуч унизу видно уступ Алтай (яскрава нерівна смужка). Ширина зображення&nbsp;— 1300 км
Image:Mare Nectaris (GLD100).jpg|Карта висот цієї ж місцевості (червоне&nbsp;— височини, синє&nbsp;— низовини)
</gallery>

== Карти ==
Карти, видані ''Aeronautical Chart Information Center, [[Військово-повітряні сили США|United States Air Force]]''. Море Нектару розділене між 4 листами (верхні два&nbsp;— 1963 року, нижні&nbsp;— 1965)<ref name=Cartographic_Dossier/>:
<gallery mode="packed" heights="170px">
File:LAC 78.jpg|
File:LAC 79.jpg|
</gallery>
<gallery mode="packed" heights="170px">
File:LAC 96.jpg|
File:LAC 97.jpg|
</gallery>


[[Файл:Moon names.svg|lang=uk|right|px300]]
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2|refs=
<ref name=Cartographic_Dossier>{{cite web
|title=The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000
|publisher=Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman
|date=1973
|url=http://web.archive.org/web/20100731231223/http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LAC/lac_reference.pdf
}}</ref>
<ref name=Chikmachev_2009>{{книга
|автор =Чикмачев В. И.
|частина =Глава 3.9. Кольца Моря Нектара
|сторінки =141–150
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|заголовок =Путешествия к Луне
|місце =Москва
|видавництво =Физматлит
|рік =2009
|сторінок =512
|isbn =978-5-9221-1105-8
|ref =Путешествия к Луне
}}</ref>
<ref name=gazetteer>{{cite web
|url =http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/3683
|title =Mare Nectaris
|work =Gazetteer of Planetary Nomenclature
|publisher =International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
|date =2010-10-18
|accessdate =2014-12-12
|archiveurl =http://archive.today/VHTxF
|archivedate=2013-12-26
}}</ref>
<ref name=Grego_2006>{{книга
|заголовок =The Moon and How to Observe It
|посилання =http://books.google.com/books?id=0wh5HABxVksC&pg=PA220&dq=Nectaris
|автор =Grego P.
|рік =2006
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =27, 205, 220
|allpages =285
|isbn =978-1-846-28243-0
}}</ref>
<ref name=Hiesinger_2011>{{книга
|заголовок =Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy
|частина =Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis
|chapterurl =http://web.archive.org/web/20131218082418/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/3759.pdf
|автор =Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G.
|відповідальний =W. A. Ambrose, D. A. Williams
|рік =2011
|видавництво =Geological Society of America
|серія =Geological Society of America Special Paper 477
|pages =18–21
|allpages =159
|isbn =978-0-8137-2477-5
}} ([http://books.google.com/books?id=pX1OXB8rAV8C&pg=PA18&dq=Serenitatis на Google Books])</ref>
<ref name=LICD>{{Lunar Impact Crater Database}}</ref>
<ref name=Tanaka_2012>{{книга
|частина =Chapter 15 – The Planetary Time Scale
|pages =275–298
|автор =Tanaka K.L., Hartmann W.K.
|заголовок =The Geologic Time Scale
|відповідальний =F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg
|видавництво =Elsevier Science Limited
|рік =2012
|isbn =978-0-444-59425-9
|doi =10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9
}}</ref>
<ref name=Whitaker_2003>{{книга
|заголовок =Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature
|автор =Whitaker E. A.
|видавництво =Cambridge University Press
|рік =2003
|isbn =9780521544146
|посилання =http://books.google.com/books?id=aV1i27jDYL8C&pg=PA217&dq=Nectaris
|pages =217
|allpages =264
}}</ref>
<ref name=Whitford_Stark_1982>{{cite journal
|author =Whitford-Stark J. L.
|title =A preliminary analysis of lunar extra-mare basalts: Distribution, compositions, ages, volumes, and eruption styles
|journal =The Moon and the Planets
|volume =23
|issue =3
|pages =323–338
|year =1982
|month =May
|doi =10.1007/BF00928015
|bibcode =1982M&P....26..323W
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/cgi-bin/nph-iarticle_query?1982M%26P....26..323W&amp;data_type=PDF_HIGH&amp;whole_paper=YES&amp;type=PRINTER&amp;filetype=.pdf
}}</ref>
<ref name=Wood_2004>{{cite web
|url =http://www.lpod.org/cwm/DataStuff/Lunar%20Basins.htm
|title =Impact Basin Database
|author =Wood C. A.
|publisher =lpod.org
|language =англ.
|date =2004-08-14
|accessdate =2014-12-12
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20140807080738/http://www.lpod.org/cwm/DataStuff/Lunar%20Basins.htm
|archivedate =2014-08-07
|deadurl =no
}}</ref>
}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* Карти Моря Нектару з актуальними найменуваннями деталей поверхні: [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_78_wac.pdf північний захід], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_79_wac.pdf північний схід], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_96_wac.pdf південний захід], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_97_wac.pdf південний схід]
* [http://www.ap-i.net/avl/ Virtual Moon Atlas ]{{ref-en}}
* [http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=MOON&featureType=Mare%2C%20maria Море Місяця ]{{ref-en}}
* [http://the-moon.wikispaces.com/Mare+Nectaris Море Нектару] на The-Moon Wiki


[[en:Mare Nectaris]]
{{Місячні моря}}
{{Місячні моря}}

Версія за 03:40, 12 грудня 2014

Море Нектару
[[File:|248px]]
Море Нектару. Угорі видно частину Затоки Суворості (ліворуч) та Моря Достатку (праворуч)
Координати центра
 15°12′ пд. ш. 34°36′ сх. д. / 15.2° пд. ш. 34.6° сх. д. / -15.2; 34.6
Епонім
 нектар
Море Нектару. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Море Нектару

 Море Нектару на Вікісховищі
Море Нектару (Місяць, видимий бік)
Море Нектару
Розташування Моря Нектару
Уступ Алтай — південно-західна частина краю басейна Моря Нектару

Мо́ре Некта́ру (лат. Mare Nectaris) — невелике місячне море, розташоване південніше Моря Спокою і західніше Моря Достатку. Середній діаметр — біля 340 км, площа — 84 000 км2, координати центру — 15°12′ пд. ш. 34°36′ сх. д. / 15.2° пд. ш. 34.6° сх. д. / -15.2; 34.6[1][2]. На північному заході з'єднується з Затокою Суворості Моря Спокою. На сході межує з місячними Піренеями, що відділяють його від Моря Достатку. В районі цих гір є й кілька маленьких безіменних «морських» ділянок.

Назву Моря Нектару, як і більшості місячних морів, запропонував Джованні Річчолі 1651 року (щоправда, він розглядав його разом із Затокою Суворості)[3][4]. У 1935 році цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз[1].

Загальний опис

Як і інші місячні моря, Море Нектару — це ділянка, вкрита темною застиглою лавою. Товщину його лавового покриву оцінюють приблизно у кілометр[5]. Море розташоване в центральній частині імпактного басейна (великого кратера) діаметром 860 км[6][7] і зовні обмежене його внутрішнім кільцем діаметром біля 350 км[7]. Деякі дослідники розрізняють у цього басейна й інші, слабше виражені кільця[5][7][8]. У його межах (у периферичній частині) лежить і Затока Суворості. Край басейна найкраще зберігся на південному заході; ця його частина отримала назву «уступ Алтай» (лат. Rupes Altai)[7]. В усі боки від басейна тягнуться деталі рельєфу, створені викидами від удару, що його утворив, — ланцюжки вторинних кратерів та витягнуті западини. Вони простежуються на відстані до 1500 км від центра[8].

У Морі Нектару спостерігається маскон (область збільшеної сили тяжіння). Гравітаційне прискорення там підвищене на 0,070 Ґал[5].

Кратери

На краю Моря Нектару знаходиться примітна трійка 100-кілометрових кратерів: Теофіл та Кирило на північному заході (на межі з Затокою Суворості) та Катерина дещо південніше. З південним краєм моря зливається, утворюючи «бухту», 120-кілометровий залитий лавою кратер Фракасторо[7][8].

Окрім того, на берегах моря розташовані менші кратери Бомон, Боненбергер, Годібер, Ісідор та Медлер. У північній частині Моря Нектару є примітний 45-кілометровий «кратер-привид» Дагер, майже повністю затоплений лавою. У південно-східній частині моря лежить 11-кілометровий кратер Росс.

На поверхні Моря Нектару видно світлі промені від кількох молодих кратерів. Зокрема, на більшій частині поверхні простежуються промені Теофіла. Крім того, там можна помітити промені сусіднього невеликого кратера Медлер та далекого, але великого кратера Тихо[7].

Геологічна історія

Басейн Моря Нектару утворився 3,8–4,2 млрд років тому[6][9] (раніше, ніж басейни морів Криз, Дощів та Ясності[8]). Цією подією почався період геологічної історії Місяця, що отримав відповідну назву — нектарський період[6]. Потім найглибшу частину басейну вкрила лава, яка продовжувала вивергатися ще довго — сучасна поверхня моря утворена лавою пізньоімбрійського віку. Свій внесок у вигляд моря зробило й метеоритне бомбардування, яке й надалі продовжувало створювати нові кратери. Так, в ератосфенівському періоді з'явився кратер Теофіл[10].

  • Басейн Моря Нектару (мозаїка знімків LRO). Ліворуч унизу видно уступ Алтай (яскрава нерівна смужка). Ширина зображення — 1300 км
    Басейн Моря Нектару (мозаїка знімків LRO). Ліворуч унизу видно уступ Алтай (яскрава нерівна смужка). Ширина зображення — 1300 км
  • Карта висот цієї ж місцевості (червоне — височини, синє — низовини)
    Карта висот цієї ж місцевості (червоне — височини, синє — низовини)

Карти

Карти, видані Aeronautical Chart Information Center, United States Air Force. Море Нектару розділене між 4 листами (верхні два — 1963 року, нижні — 1965)[11]:

Примітки

  1. ↑ а б Mare Nectaris. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 12 грудня 2014.
  2. ↑ Whitford-Stark J. L. (May 1982). A preliminary analysis of lunar extra-mare basalts: Distribution, compositions, ages, volumes, and eruption styles (PDF). The Moon and the Planets. 23 (3): 323—338. Bibcode:1982M&P....26..323W. doi:10.1007/BF00928015.
  3. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 217. — ISBN 9780521544146.
  4. ↑ Карта Місяця, складена Джованні Річчолі (1651)
  5. ↑ а б в Wood C. A. (14 серпня 2004). Impact Basin Database (англ.) . lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  6. ↑ а б в Tanaka K.L., Hartmann W.K. Chapter 15 – The Planetary Time Scale // The Geologic Time Scale / F. M. Gradstein, J. G. Ogg, M. D. Schmitz, G. M. Ogg. — Elsevier Science Limited, 2012. — P. 275–298. — ISBN 978-0-444-59425-9. — DOI:10.1016/B978-0-444-59425-9.00015-9.
  7. ↑ а б в г д е Grego P. The Moon and How to Observe It. — Springer Science & Business Media, 2006. — P. 27, 205, 220. — ISBN 978-1-846-28243-0.
  8. ↑ а б в г Чикмачев В. И. Глава 3.9. Кольца Моря Нектара // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — Москва : Физматлит, 2009. — С. 141–150. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  9. ↑ Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 18–21. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. (на Google Books)
  10. ↑ Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  11. ↑ The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000 (PDF). Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman. 1973.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Море_Нектару&oldid=15270435