Озеро Наполегливості
| Озеро Наполегливості | |
|---|---|
| лат. Lacus Perseverantiae | |
 Озеро Наполегливості. Праворуч унизу — залитий лавою кратер Фірмік. | |
| Координати центра |
7°48′ пн. ш. 61°54′ сх. д. / 7.8° пн. ш. 61.9° сх. д. |
| Розмір |
72 км |
| Епонім |
наполегливість |
| Назву затверджено | 1979 |
.png)   Озеро Наполегливості на Вікісховищі | |
О́зеро Наполе́гливості (лат. Lacus Perseverantiae) — маленька морська ділянка на Місяці, біля південного краю Моря Криз. Максимальний розмір — 72 км. Міжнародний астрономічний союз затвердив його назву 1979 року[1].
Розташування й суміжні об'єкти[ред. | ред. код]
Озеро Наполегливості лежить за 60–80 км на південь від Моря Криз, у зовнішній частині його басейну[2]. Координати центра озера — 7°48′ пн. ш. 61°54′ сх. д. / 7.8° пн. ш. 61.9° сх. д.[1]. На південному сході воно межує з 60-кілометровим кратером Фірмік, що теж залитий лавою. Ці морські ділянки розділені материковою смужкою шириною лише 7 км. Далі від озера розташовані кратери Озу та Ван Альбада (на північному сході), Дейлі та Аполлоній (на південному заході). Крім того, в його околицях розкидані сателіти Фірміка та Озу. В самому озері найменованих деталей поверхні станом на 2015 рік нема[3].
Опис[ред. | ред. код]
Озеро Наполегливості витягнуте з північного сходу на південний захід. Довжина його основної частини — 60 км, а ширина варіює від 15 км на сході до 7 км на заході. На північ від неї відходять дві затоки довжиною по 20 км. Максимальний розмір озера — 72 км.
Посередині озеро перетинає маленька гряда, зі східного боку якої поверхня дещо вища, ніж із західного[4]. Невеликі гряди є й на його північному сході. В озері трапляються дрібні (до 2 км) кратери. Найбільший з них примітний наявністю олівіну — мінералу, притаманного місячній мантії. На поверхні він міг опинитися завдяки ударам астероїдів або виливам лави[5].
Поверхня озера лежить на 1,2–1,3 км нижче за місячний рівень відліку висот (виняток — його північно-західна затока, де висота на кількасот метрів більша). Це на 0,6 км вище за лавовий покрив прилеглого кратера Фірмік і на 2,4 км вище за сусідні ділянки Моря Криз[4].
-
Карта регіону (1965). Озеро Наполегливості — біля центру. -
Знімок «Аполлона-17» (1972), погляд із північного сходу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lacus Perseverantiae. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 17 червня 2015.
- ↑ Wilhelms D. Plate 4A. Maria // [1] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архівовано з джерела 8 квітня 2014
- ↑ За даними номенклатурного довідника МАС (карта).
- ↑ а б За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
- ↑ Powell, K. E.; McGovern, P. J.; Kramer, G. Y. (2012). Olivine Detections at the Rim of Crisium Basin with Moon Mineralogy Mapper (PDF). 43rd Lunar and Planetary Science Conference, held March 19-23, 2012 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1659, id.1689. Bibcode:2012LPI....43.1689P.
Посилання[ред. | ред. код]
- Карта регіону з актуальними назвами деталей поверхні
- Інтерактивна карта Місяця, центрована на Озеро Наполегливості
- Геологічна карта регіону (USGS, 1974)
- Озеро Наполегливості на The-Moon Wiki
- Carmelo Zannelli (27 жовтня 2014). Perseverance. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 22 липня 2015.
- Знімок околиць, зроблений з «Аполлона-17» (1972)
- Знімок із високим розділенням, зроблений зондом LRO. Посередині видно частину Озера Наполегливості з найбільшим його кратером. Дзеркально обернене зображення (північ унизу, схід праворуч); ширина — 5,4 км.
| |||||||||||||||||