Проксима Центавра: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 42: Рядок 42:
{{Зірка end}}
{{Зірка end}}


'''Про́ксима''' '''Центавра''' ({{lang-la|proxima}} — найближча, поруч) — тьмяна чевона зоря 11-ї видимої зоряної величини, яка є найближчою зорею до [[Сонячна система|Сонячної системи]]. Є третьою і найменшою компонентою потрійної зорі [[Альфа Центавра]]<ref>{{А-Е-С|Проксима Центавра|382|p}}</ref>, розташована на великій відстані (близько 0.2 [[Світловий рік|світлового року]] або 12950 [[Астрономічна одиниця|а.о.]]) від двох інших компонентів системи. Зорю було відкрито [[1915]] року [[Роберт Іннес|Робертом Іннесом]], директором [[Республіканська обсерваторія|Республіканської обсерваторії]] ([[Південно-Африканська Республіка|ПАР]])<ref>{{cite journal|last=Glass|first=I. S.|year=2007|title=The Discovery of the Nearest Star|journal=African Skies|volume=11|page=39|bibcode=2007AfrSk..11...39G|month=July}}</ref>.
'''Про́ксима''' '''Центавра''' ({{lang-la|proxima}} — найближча, поруч) — тьмяна чевона зоря 11-ї видимої зоряної величини, яка є найближчою зорею до [[Сонячна система|Сонячної системи]]. Є третьою і найменшою компонентою потрійної зорі [[Альфа Центавра]]<ref>{{А-Е-С|Проксима Центавра|382|p}}</ref>, розташована на великій відстані (близько 0.2 [[Світловий рік|світлового року]] або 12950 [[Астрономічна одиниця|а.о.]]) від двох інших компонентів системи і має період обертання близько 550 тисяч років. Зорю було відкрито [[1915]] року [[Роберт Іннес|Робертом Іннесом]], директором [[Республіканська обсерваторія|Республіканської обсерваторії]] ([[Південно-Африканська Республіка|ПАР]])<ref>{{cite journal|last=Glass|first=I. S.|year=2007|title=The Discovery of the Nearest Star|journal=African Skies|volume=11|page=39|bibcode=2007AfrSk..11...39G|month=July}}</ref>.


Цей об'єкт невидимий неозброєним оком, має масу всього 12.3% маси Сонця та радіус близько 14.5% від сонячного. Температура поверхні також невисока і складає всього 3000 кельвінів, внаслідок чого зоря має дуже малу світність.
Цей об'єкт невидимий неозброєним оком, має масу всього 12.3% маси Сонця та радіус близько 14.5% від сонячного. Температура поверхні також невисока і складає всього 3000 кельвінів, внаслідок чого зоря має дуже малу світність<ref name="Nature 2016" /><ref>{{Cite book
|title=Principles of physical cosmology
|last=Peebles
|first=P. J. E.
|date=1993
|series=Princeton series in physics
|publisher=Princeton university press
|location=Princeton (N.J.)
|isbn=978-0-691-07428-3
}}</ref>.


Проксима є спалахуючою змінною [[Зорі типу UV Кита|типу UV Кита]], перебуваючи в стані конвективного турбулентного руху, про що свідчать численні спалахи на її поверхні, зафіксовані спостереженнями як у видимому, так і в [[рентгенів]]ському діапазонах.
Проксима є спалахуючою змінною [[Зорі типу UV Кита|типу UV Кита]] та [[Змінні типу ΒΥ Дракона|ΒΥ Дракона]], перебуваючи в стані конвективного турбулентного руху, про що свідчать численні спалахи на її поверхні, зафіксовані спостереженнями як у видимому, так і в [[рентгенів]]ському діапазонах<ref>{{Cite news|title=General catalogue of variable stars: Version GCVS 5.1|url=http://link.springer.com/10.1134/S1063772917010085|work=Astronomy Reports|date=2017-01|accessdate=2023-05-29|issn=1063-7729|doi=10.1134/S1063772917010085|pages=80–88|volume=61|issue=1|language=en|first=N. N.|last=Samus’|first2=E. V.|last2=Kazarovets|first3=O. V.|last3=Durlevich|first4=N. N.|last4=Kireeva|first5=E. N.|last5=Pastukhova}}</ref>.


Зоря має систему з трьох планет, одна з яких — [[Проксима Центавра b|Проксима b]] — знаходиться в зоні, придатній для життя<ref name="Nature 2016">G. Anglada-Escudé et al., ''[http://www.nature.com/nature/journal/v536/n7617/full/nature19106.html "A terrestrial planet candidate in a temperate orbit around Proxima Centauri"]'' ''Nature 536 (2016) 437-440.''</ref>. Також Проксима Центавра є об'єктом численних творів наукової фантастики та гіпотетичним об'єктом дослідження в різноманітних проєктах міжзоряних перельотів.
Зоря має систему з трьох планет (2 підтверджені<ref>{{Cite news|title=A candidate short-period sub-Earth orbiting Proxima Centauri|url=https://www.aanda.org/10.1051/0004-6361/202142337|work=Astronomy & Astrophysics|date=2022-02|accessdate=2023-05-29|issn=0004-6361|doi=10.1051/0004-6361/202142337|pages=A115|volume=658|first=J. P.|last=Faria|first2=A.|last2=Suárez Mascareño|first3=P.|last3=Figueira|first4=A. M.|last4=Silva|first5=M.|last5=Damasso|first6=O.|last6=Demangeon|first7=F.|last7=Pepe|first8=N. C.|last8=Santos|first9=R.|last9=Rebolo}}</ref> і 1 кандидат<ref>{{Cite news|title=A low-mass planet candidate orbiting Proxima Centauri at a distance of 1.5 AU|url=https://www.science.org/doi/10.1126/sciadv.aax7467|work=Science Advances|date=2020-01-17|accessdate=2023-05-29|issn=2375-2548|pmc=PMC6962037|pmid=31998838|doi=10.1126/sciadv.aax7467|volume=6|issue=3|language=en|first=Mario|last=Damasso|first2=Fabio|last2=Del Sordo|first3=Guillem|last3=Anglada-Escudé|first4=Paolo|last4=Giacobbe|first5=Alessandro|last5=Sozzetti|first6=Alessandro|last6=Morbidelli|first7=Grzegorz|last7=Pojmanski|first8=Domenico|last8=Barbato|first9=R. Paul|last9=Butler}}</ref><ref>{{Cite news|title=A Moving Target—Revising the Mass of Proxima Centauri c|url=https://iopscience.iop.org/article/10.3847/2515-5172/ab9ca9|work=Research Notes of the AAS|date=2020-06-16|accessdate=2023-05-29|issn=2515-5172|doi=10.3847/2515-5172/ab9ca9|pages=86|volume=4|issue=6|first=G. Fritz|last=Benedict|first2=Barbara E.|last2=McArthur}}</ref>), одна з яких — [[Проксима Центавра b|Проксима b]] — знаходиться в зоні, придатній для життя<ref name="Nature 2016">G. Anglada-Escudé et al., ''[http://www.nature.com/nature/journal/v536/n7617/full/nature19106.html "A terrestrial planet candidate in a temperate orbit around Proxima Centauri"]'' ''Nature 536 (2016) 437-440.''</ref>. Також Проксима Центавра є об'єктом численних творів наукової фантастики та гіпотетичним об'єктом дослідження в різноманітних проєктах міжзоряних перельотів.


== Загальні характеристики ==
== Загальні характеристики ==
{{Докладніше|Червоний карлик|Закон Стефана-Больцмана|Формула Планка}}
Проксима Центавра є [[Червоний карлик|червоним карликом]] [[Спектральна класифікація зір|спектрального класу]] M5.5, розташованим на головній послідовності [[Діаграма Герцшпрунга — Рассела|діаграми Герцшпрунга-Рассела]]. Зоря має ефективну температуру трохи більше 3000 кельвінів та [[Абсолютна зоряна величина|абсолютну зоряну величину]] 15.5<sup>m</sup>. Інтегральна світність зорі складає всього 0.16% від світності Сонця, що є наслідком малого розміру та низької температури. В той же час, світність зорі у видимому діапазоні є ще меншою і складає 0.0056% сонячної. Побідне явище спричинено тим, що в червоних карликів більша частина (понад 85%) енергії випромінювання припадає на [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервону ділянку спектру]].

Завдяки оптичній інтереферометрії, проведена [[Дуже великий телескоп|Дуже великим телескопом]] (VLTI) в 2002 році, було визначено кутовий розмір зорі у 1.02{{±|0.08}} мілісекунд дуги, що відповідає розміру в 1.5 [[Юпітер (планета)|радіуси Юпітера]], або приблизно 0.14 [[Радіус Сонця|радіусу Сонця]]. Виходячи з емпіричних співвідношень для зір головної послідовності, була розрахована маса в 12.2% від маси Сонця. Однак пізніші оцінки значення маси зорі, які базуються на спостереженні ефекту мікролінзування, були дещо більшими і становлять 0.150{{±|0.062|0.051}} маси Сонця, однак і мають більшу похибку.

Зорі пізніх спектральних класів мають значно більшу густину, ніж зорі ранніх спектральних класів і Проксима Центавра не є виключенням: її середня густина становить 47.1 г/см<sup>3</sup>, що в 33 рази більше за аналогічний параметр для Сонця. За рахунок високої густини прискорення вільного падіння на умовній поверхні зорі в 162 рази більша, ніж на поверхні Землі, тобто приблизно 1590 м/с<sup>2</sup> (log g = 5.20).


== Структура і внутрішні процеси ==
== Структура і внутрішні процеси ==

Версія за 07:00, 29 травня 2023

Проксима Центавра Альфа Центавра C

Проксима відмічена ромбом та стрілкою
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Центавр
Пряме піднесення 14h 29m 47.59s[1]
Схилення −62° 40′ 52.6″[1]
Видима зоряна величина (V) 11,05 [1]
Характеристики
Спектральний клас M6Ve[1]
Показник кольору (B−V) 1.90[1]
Показник кольору (U−B) 1.43[1]
Тип змінності Змінна зоря типу UV Кита
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −21.7 ± 1.8 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: −3775.40[1] мас/р
Схил.: 769.33[1] мас/р
Паралакс (π) 768.7 ± 0.3 мас
Відстань 4.243 ± 0.002 св. р.
(1.3009 ± 0.0005 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		15.49[2]
Фізичні характеристики
Маса 0.123 ± 0.006[3] M☉
Радіус 0.145 ± 0.011[3] R☉
Світність 0.0017[4] L☉
Ефективна температура 3,042 ± 117[3] K
Обертання 83.5  днів[5]
Вік 4.85×109[6] млрд. років
Інші позначення
Проксима, Проксіма, α Центавра C, CCDM J14396-6050C, GCTP 3278.00, GJ 551, HIP 70890, LFT 1110, LHS 49, LPM 526, LTT 5721, NLTT 37460, V645 Centauri, V645 Cen[1]
Посилання
SIMBADдані для Proxima

Про́ксима Центавра (лат. proxima — найближча, поруч) — тьмяна чевона зоря 11-ї видимої зоряної величини, яка є найближчою зорею до Сонячної системи. Є третьою і найменшою компонентою потрійної зорі Альфа Центавра[7], розташована на великій відстані (близько 0.2 світлового року або 12950 а.о.) від двох інших компонентів системи і має період обертання близько 550 тисяч років. Зорю було відкрито 1915 року Робертом Іннесом, директором Республіканської обсерваторії (ПАР)[8].

Цей об'єкт невидимий неозброєним оком, має масу всього 12.3% маси Сонця та радіус близько 14.5% від сонячного. Температура поверхні також невисока і складає всього 3000 кельвінів, внаслідок чого зоря має дуже малу світність[9][10].

Проксима є спалахуючою змінною типу UV Кита та ΒΥ Дракона, перебуваючи в стані конвективного турбулентного руху, про що свідчать численні спалахи на її поверхні, зафіксовані спостереженнями як у видимому, так і в рентгенівському діапазонах[11].

Зоря має систему з трьох планет (2 підтверджені[12] і 1 кандидат[13][14]), одна з яких — Проксима b — знаходиться в зоні, придатній для життя[9]. Також Проксима Центавра є об'єктом численних творів наукової фантастики та гіпотетичним об'єктом дослідження в різноманітних проєктах міжзоряних перельотів.

Загальні характеристики

Докладніше: Червоний карлик, Закон Стефана-Больцмана та Формула Планка

Проксима Центавра є червоним карликом спектрального класу M5.5, розташованим на головній послідовності діаграми Герцшпрунга-Рассела. Зоря має ефективну температуру трохи більше 3000 кельвінів та абсолютну зоряну величину 15.5m. Інтегральна світність зорі складає всього 0.16% від світності Сонця, що є наслідком малого розміру та низької температури. В той же час, світність зорі у видимому діапазоні є ще меншою і складає 0.0056% сонячної. Побідне явище спричинено тим, що в червоних карликів більша частина (понад 85%) енергії випромінювання припадає на інфрачервону ділянку спектру.

Завдяки оптичній інтереферометрії, проведена Дуже великим телескопом (VLTI) в 2002 році, було визначено кутовий розмір зорі у 1.02±0.08 мілісекунд дуги, що відповідає розміру в 1.5 радіуси Юпітера, або приблизно 0.14 радіусу Сонця. Виходячи з емпіричних співвідношень для зір головної послідовності, була розрахована маса в 12.2% від маси Сонця. Однак пізніші оцінки значення маси зорі, які базуються на спостереженні ефекту мікролінзування, були дещо більшими і становлять 0.150+0.062
−0.051 маси Сонця, однак і мають більшу похибку.

Зорі пізніх спектральних класів мають значно більшу густину, ніж зорі ранніх спектральних класів і Проксима Центавра не є виключенням: її середня густина становить 47.1 г/см3, що в 33 рази більше за аналогічний параметр для Сонця. За рахунок високої густини прискорення вільного падіння на умовній поверхні зорі в 162 рази більша, ніж на поверхні Землі, тобто приблизно 1590 м/с2 (log g = 5.20).

Структура і внутрішні процеси

Етап еволюції

Власний рух і координати

Планетна система

Проксима b

Проксима c

Проксима d

Історія спостережень

Проксима Центавра в науковій фантастиці

Майбутні дослідження

Дивіться також

Джерела

  1. ↑ а б в г д е ж и к База даних позасонячних об'єктів. SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 11 серпня 2008.(англ.)
  2. ↑ Kamper, K. W.; Wesselink, A. J. (1978). Alpha and Proxima Centauri. Astronomical Journal. 83: 1653—1659. doi:10.1086/112378. Процитовано 3 серпня 2008.
  3. ↑ а б в Ségransan, D.; Kervella, P.; Forveille, T.; Queloz, D. (2003). First radius measurements of very low mass stars with the VLTI. Astronomy and Astrophysics. 397: L5—L8. doi:10.1051/0004-6361:20021714. Процитовано 7 серпня 2008.
  4. ↑ See Table 1, Doyle, J. G.; Butler, C. J. (1990). Optical and infrared photometry of dwarf M and K stars. Astronomy and Astrophysics. 235: 335—339. Bibcode:1990A&A...235..335D. and p. 57, Peebles, P. J. E. (1993). Principles of Physical Cosmology. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0691019339.
  5. ↑ Benedict, G. Fritz та ін. (1998). Photometry of Proxima Centauri and Barnard's Star Using Hubble Space Telescope Fine Guidance Sensor 3: A Search for Periodic Variations. Астрономічний журнал (The Astronomical Journal) (англ.). 116 (1): 429—439. doi:10.1086/300420. Процитовано 9 липня 2007. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  6. ↑ Kervella, Pierre; Thevenin, Frederic (15 березня 2003). A Family Portrait of the Alpha Centauri System: VLT Interferometer Studies the Nearest Stars. ESO. Процитовано 3 січня 2014.
  7. ↑ Проксима Центавра // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 382. — ISBN 966-613-263-X.
  8. ↑ Glass, I. S. (July 2007). The Discovery of the Nearest Star. African Skies. 11: 39. Bibcode:2007AfrSk..11...39G.
  9. ↑ а б G. Anglada-Escudé et al., "A terrestrial planet candidate in a temperate orbit around Proxima Centauri" Nature 536 (2016) 437-440.
  10. ↑ Peebles, P. J. E. (1993). Principles of physical cosmology. Princeton series in physics. Princeton (N.J.): Princeton university press. ISBN 978-0-691-07428-3.
  11. ↑ Samus’, N. N.; Kazarovets, E. V.; Durlevich, O. V.; Kireeva, N. N.; Pastukhova, E. N. (2017-01). General catalogue of variable stars: Version GCVS 5.1. Astronomy Reports (англ.). Т. 61, № 1. с. 80—88. doi:10.1134/S1063772917010085. ISSN 1063-7729. Процитовано 29 травня 2023.
  12. ↑ Faria, J. P.; Suárez Mascareño, A.; Figueira, P.; Silva, A. M.; Damasso, M.; Demangeon, O.; Pepe, F.; Santos, N. C.; Rebolo, R. (2022-02). A candidate short-period sub-Earth orbiting Proxima Centauri. Astronomy & Astrophysics. Т. 658. с. A115. doi:10.1051/0004-6361/202142337. ISSN 0004-6361. Процитовано 29 травня 2023.
  13. ↑ Damasso, Mario; Del Sordo, Fabio; Anglada-Escudé, Guillem; Giacobbe, Paolo; Sozzetti, Alessandro; Morbidelli, Alessandro; Pojmanski, Grzegorz; Barbato, Domenico; Butler, R. Paul (17 січня 2020). A low-mass planet candidate orbiting Proxima Centauri at a distance of 1.5 AU. Science Advances (англ.). Т. 6, № 3. doi:10.1126/sciadv.aax7467. ISSN 2375-2548. PMC 6962037. PMID 31998838. Процитовано 29 травня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  14. ↑ Benedict, G. Fritz; McArthur, Barbara E. (16 червня 2020). A Moving Target—Revising the Mass of Proxima Centauri c. Research Notes of the AAS. Т. 4, № 6. с. 86. doi:10.3847/2515-5172/ab9ca9. ISSN 2515-5172. Процитовано 29 травня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Проксима_Центавра&oldid=39598570