Іванов Василь Митрофанович
| Василь Митрофанович Іванов | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Василий Митрофанович Иванов | ||||||
 | ||||||
| Народження |
18 серпня 1920 Бистрий Істок (нині Алтайський край) | |||||
| Смерть |
13 серпня 1976 (55 років) Київ | |||||
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | |||||
| Рід військ |
 Винищувальна авіація | |||||
| Роки служби | 1940—1956 | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Звання |
 Капітан авіації | |||||
| Командування | ланка 427-го винищувального авіаційного полку | |||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | |||||
| Нагороди |
| |||||
Василь Митрофанович Іванов (рос. Василий Митрофанович Иванов; 18 серпня 1920, Бистрий Істок — 13 серпня 1976, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир ланки 427-го винищувального авіаційного полку 294-ї винищувальної авіаційної дивізії 4-го винищувального авіаційного корпусу 5-ї повітряної армії Степового фронту, молодший лейтенант.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 18 серпня 1920 року в селі Бистрий Істок (нині Алтайського краю Росії) в родині робітника. Росіянин. Після смерті батьків виховувався у Барнаульському дитбудинку, потім у трудовій комуні № 2 в Томську. Закінчив вісім класів, аероклуб. Працював інструктором планерного спорту.
У 1940 році призваний до лав Червоної Армії. У 1941 році закінчив Тбіліську військово-авіаційну школу пілотів. У 1942 році — Армавірську військово-авіаційну школу пілотів. У боях німецько-радянської війни з жовтня 1942 року. Член КПРС з 1943 року.
До вересня 1943 року молодший лейтенант В. М. Іванов зробив 101 бойовий виліт, в 38 повітряних боях збив 13 літаків противника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року за мужність і героїзм, проявлені в повітряних боях з німецько-фашистськими загарбниками молодшому лейтенанту Іванову Василю Митрофановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1474)[1].
З 1945 року після важкого поранення Капітан В. М. Іванов — у запасі. Працював директором фабрики. Жив у Києві. Помер 13 серпня 1976 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, медалями.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза офицерскому составу военно-воздушных сил Красной Армии» от 4 февраля 1944 года [Архівовано 13 січня 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1944. — 17 февраля (№ 10 (270)). — С. 1
Література та посилання[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
|
| |||||||
