Іван Асень II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Асень ІІ
Ivan-asen-II-zograf-portrait.jpg
Цар Болгарії
Правління 12181241
Попередник Боріл
Наступник Коломан I Асень
Біографічні дані
Імена Іван Асень
Дата смерті 24 червня 1241(1241-06-24)
Дружина Анна
Анна-Марія Угорська
Ірина Комніна
Діти Марія Асеніна Комніна, Белослава Асеніна,Олена Асеніна, Тамара Асеніна, Коломан I Асень, Петир, Анна-Теодора Асеніна, Марія Асеніна, Михайло I Асень
Династія Асені
Батько Іван Асень І
Мати Олена

Іван Асен II (болг. Иван Асен II) — болгарський цар. За часів Івана Асеня II Друге Болгарське царство досягло свого апогею. У роки його правління Балканський півострів контролювався практично повністю Іваном Асенем II, він іменував себе «царем болгар, власов і ромеїв (візантійців)». За значимістю правління Івана Асеня II порівнюють лише з Симеоном Великим.

Син Івана Асеня I, сам Іван Асен II іменував себе і представлявся як Іван Асень, син старого Асеня.

Ім'я Асень на думку поета Драгоміра Петрова означає «благородний вовк» і має староболгарське коріння.

Сходження на трон[ред.ред. код]

Після сходження на престол царя Борила, що затіяв гоніння на можливих претендентів на престол із роду Асенів, йому довелося рятуватися втечею. Він втік спочатку до половців, а потім в Галицько-Волинське князівство. У 1217 році із загоном найманців повертається до Болгарії, бере Боріла в облогу в Тирново на 7 місяців, і після падіння столиці захоплює владу в країні. У 1218 році проголошений болгарським царем.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Після вступу на трон Івана Асена ІІ внутрішні усобиці в Болгарії припинились. Боляри потребували сильної влади і почали успішно боротись із зовнішніми ворогами, які за часів царя Боріла відламували шматки болгарської території. Припинення усобиць благодатно позначилось на всьому царстві. Настав час економічного та культурного підйому. На відміну від Боріла новий цар не переслідував єретиків (зокрема богомілів).

Іван Асен ІІ встановив дружні відносини з Угорщиною, закріпивши їх шлюбом з дочкою угорського короля Андраша ІІ Анною-Марією і отримавши в якості приданого Белградську та Бранічевську області. Досить спокійними були відносини з сербами[1]..

Зовнішня політика[ред.ред. код]

У 1230 році деспот Епіру Феодор I Комнін раптово обернув війська і напав на Болгарське царство. Епір був однією з двох великих держав, які хотіли відновити Візантійську імперію, що припинила своє існування після взяття Константинополя 1204 року хрестоносцями. На місці Візантійської імперії виникла Латинська імперія, що займала деяку частину території Візантії.

Своїм нападом Феодор Комнін грубо порушував мирний договір, укладений між двома державами. Дізнавшись про вторгнення, Іван Асень II швидко зібрав невелике військо і рушив на ворога. Історики називають військо невеликим і висувають різні припущення, також посилаючись на швидкість і невеликий відрізок часу, за який воно було зібране. Одне з візантійських джерел того часу прямо говорить, що у війську тому не можна було злічити тисячі. Украй швидким маршем Іван Асень II досяг позиції Феодора Комніна. За різними джерелами відстань від столиці Тирново до вказаного місця військо пройшло в 3 рази швидше ніж звично.

Як прапор за наказом Івана II Асеня було використано спис, на якому був повішений мирний договір підписаний з Епірським деспотатом. 9 березня 1230 року, зайнявши вигідні позиції, Іван Асень II напав і завдав нищівної поразки епірському війську. Як полонений був захоплений імператор Феодор Комнін і вся його сім'я, а також майже все епірське військо.

Іван Асень II відніс свою перемогу заступництву Сорока Севастійських мучеників, пам'ять яких шанується 9 березня. В якості подяки цар побудував або відновив церкву (залишається не до кінця з'ясованим), що була на цьому місці, на честь Сорока мучеників і залишив знаменний напис на колоні Собору на згадку про славну перемогу:

В лето 6738 [1230], индикт 3, аз, Иван Асен, в Христа Бога верен цар и самодържец на българите, син на стария цар Асен, издигнах из основа и с живопис украсих докрай пречестната тази църква в името на светите 40 мъченици, с помощта на които в дванадесетата година от царуването си, в която година се изписваше този храм, излязох на война в Романия [Тракия] и разбих гръцката войска, а самия цар кир Теодор Комнин взех в плен с всичките му боляри. И цялата му земя от Одрин и до Драч превзех, гръцка още и арбанашка [албанска] и сръбска; а пък градовете, които се намират около Цариград, и самия този град владееха фръзите [латинците], но и те се покоряваха под ръката [скиптъра] на моето царство, понеже нямаха друг цар освен мене и благодарение на мене прекарваха дните си [съществуваха], тъй като Бог така заповяда, понеже без Него нито дело, нито слово не се извършва. Нему слава вовеки, амин.

Церква знаменна також тим, що в ній поховані сам цар Іван Асень II, цар Калоян (урочисто перепохований 19 квітня 2007 року у присутності президента Болгарії Георгія Пирванова), цариці Анна-Марія та Ірина. У цьому храмі 22 вересня 1908 року болгарський князь Фердинанд урочисто оголошує незалежність Болгарії.

Болгарський цар поставився гуманно і подарував життя епірському правителеві і всій його сім'ї. Але на цьому його милосердя не закінчилося. Він велів відпустити всіх воїнів ворога додому, не заподіявши справедливої помсти, що було украй незвичайним в ті часи. Це його рішення мало величезне політичне значення. Епірські воїни, повертаючись додому, рознесли скрізь по своїй дорозі його славу, як людинолюбного, миролюбного і милосердного царя.

Іван Асень II повів свою армію на територію ворога і поступово захопив її безкровно, оскільки скрізь, де він підступав, люди і міста зустрічали його радісно і погоджувалися бути підвладними йому. Так у подальших роках практично без боїв цар Іван Асень II завоював велику частину сучасної Греції і майже всю Албанію.

Болгарія за Івана Асена ІІ

У результаті Болгарія вийшла до трьох морів — Чорного, Егейського та Адріатичного[2]. Вона стала найсильнішою державою на Балканах.

Економічний та культурний розквіт[ред.ред. код]

Зміцнення держави дало можливість стрімкому розвитку культури. Іван Асен як міг прикрашав болгарську столицю Тирново. Фактично у цей час формується тирновські художня та архітектурна школи.

Іван Асен ІІ став першим болгарським царем який почав карбувати власну монету. Золоті болгарські монети високо цінувались на середземноморських ринках. У 1230 році було надано право вільної торгівлі дубровницьким купцям в Болгарії в обмін на таке ж право для болгарських купців.(«Дубровницька грамота»).

Могутність царя підтверджував його титул — «Йоан Асен, цар на българите и гърците». (Іван Асен цар болгар і греків)

Перемога над монголами. Смерть царя[ред.ред. код]

У кінці життя в 1241 році Іван Асен розбив монгольські війська хана Батия[3][4][5], що збільшило його славу. Почувши, що помер хан Угедей, Батий відправився з військами з Угорщини до Монголії, щоб захопити ханський престол. Частина військ Батия вирішила пройти через Болгарію, але була розбита військами Івана II Асеня. В ті роки Золота орда, яка постійно посилювалася, сіяла жах на всю Європу і Азію і поголос про те, що болгарський цар зовсім розбив страшних монголів, мало великий позитивний відгук сучасників.

Помер Іван Асен ІІ 24 червня 1241 року.

Родина[ред.ред. код]

Першою дружиною була Анна (яка під час постригу прийняла ім'я Анісія), яка однак так і не стала йому законною дружиною. Від неї мав двох дочок

Пізніше одружується з Анною Марією, дочкою угорського короля Андраша II (1204–1235). Від цього шлюбу мав:

Від наступної дружини Ірини Комніни (монахиня Ксенія), дочки епірского деспота Феодора Комніна (1215–1230), мав:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Занетов, Гаврил (1917). Западни български земи и Сърбия. История и етнография. 
  2. Карта на България при Иван Асен II след 1230 г.
  3. Андреев, Й. Българските ханове и царе (VII–XIV в.). София, 1987
  4. ЦАР ИВАН АСЕН II
  5. Chronique rimee de Philippe Mouskes, publie par le baron de Reiffenberg, II, Bruxelles 1838, ст. 30747—30762.

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]