Симеон II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Симеон Борисов Саксен-Кобург-Готський
Симеон Борисов Сакскобургготски
Simeon von Sachsen-Coburg und Gotha
Симеон Борисов Саксен-Кобург-Готський
Прапор
3-й Цар Болгарії
28 серпня 1943 — 15 вересня 1946 року
(під іменем Симеон II)
Попередник: Борис III
Спадкоємець: Титул скасовано
Прапор
60-й Голова Ради міністрів Болгарії
24 липня 2001 — 17 серпня 2005 року
Президент: Петро Стоянов
Георгій Пирванов
Попередник: Іван Костов
Наступник: Сергій Станішев
 
Партія: НРСД
Народження: 16 червня 1937(1937-06-16) (76 років)
Софія, Болгарія
Династія: Саксен-Кобург-Готська династія
Батько: Борис III
Мати: Йоанна Савойська
Дружина: Маргарита Гомес-Асебо і Сехуела
Діти: сини: Кардам, Кирил, Кубрат, Костянтин-Асень
дочка: Калина
 
Автограф: Автограф
 
Нагороди:
Кавалер ордена Золотого руна
Великий хрест Ордену Спасителя
Великий Хрест ордена Почесного легіону

Симеон Борисов Саксен-Кобург-Готський (болг. Симеон Борисов Сакскобургготски, нім. Simeon von Sachsen-Coburg und Gotha; 16 червня 1937, Софія) — болгарський монарх і політик. Цар Болгарії (царював у 1943–1946 роках під ім'ям Симеона II), 62-й прем'єр-міністр Болгарії24 липня 2001 до 17 серпня 2005 року), до 2009 року був головою та лідером партії Національний рух «Симеон Другий».

Цар Болгарії[ред.ред. код]

Єдиний син і спадкоємець царя Болгарії Бориса III й цариці Йоанни (Йовани), дочки італійського короля Віктора Емануїла III. Формально був царем Болгарії з 1943 до 1946 року, однак через його малолітство, відповідно до Тирновської конституції, від його імені правила регентська рада. З 1943 до 1944 року до її складу входили князь Кирило Преславський (дядько Симеона), Богдан Філов та Нікола Міхов. Після комуністичного перевороту в Болгарії членів регентської ради було усунуто від влади й невдовзі страчено, а з 1944 до 1946 року членами регентської ради були Тодор Павлов, Венелін Ганєв і Цвятко Бобошевський. 1946 року монархію було ліквідовано на підставі референдуму.

Еміграція[ред.ред. код]

Після референдуму Симеон разом з родиною емігрував до Єгипту, а 1951 — до Іспанії, де проживав до 2001 року. Після досягнення повноліття, 1955 року, проголосив себе чинним царем на підставі Тирновської конституції. На цій підставі уряд Болгарії тривалий час відмовляв йому у наданні в'їзної візи, остерігаючись його претензій на владу.

1956 року закінчив Французький ліцей у Мадриді.

1958 року здобув військову освіту у військовій академії (США) й отримав звання сержанта й медаль «За успіхи та дисципліну».

1959 року повернувся до Мадрида і вступив на юридичний факультет Мадридського університету, який закінчив 1964.

У 1960–1990 роках займав керівні посади в крупних корпораціях, проявив себе як талановитий менеджер і фінансист.

Прем'єр-міністр[ред.ред. код]

2001 року сформована ним партія Національний рух «Симеон Другий» виграла парламентські вибори, й Симеон очолив уряд. 2005 року в уряді відбулись перестановки, до його складу були включені представники партії «Новий час» (раніше — дискусійний клуб в межах парламентської групи Національного руху Симеона II). В результаті виборів у червні 2005 року партія залишилась другою політичною силою та увійшла до коаліційного кабінету разом із БСП й турецькою партією ДПС. 5 липня 2009 року на парламентських виборах партія НРСД програла, та, не зумівши набрати 4 %, необхідних для входження до парламенту, залишилась поза ним. 6 липня 2009 року на прес-конференції Симеон оголосив, що подає у відставку.

Симеон — крупний землевласник. За часів його прем'єрства відбулась реституція земельної власності, конфіскованої комуністами під час земельної експропріації.

Родина[ред.ред. код]

Одружений з іспанською дворянкою Маргаритою Гомес-Асебо-і-Сехуелою (дочкою маркіза й далекою родичкою короля Хуана Карлоса). Четверо синів — князь Кардам (нар. 1962), князь Кирил (1964), князь Кубрат (1965) і князь Костянтин-Асень (1967), а також дочка княгиня Калина (нар. 1972). З 2002 року резиденцією Симеона є збудований його дідом на околицях Софії палац Врана.

Нагороди[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]