Епірський деспотат

Δεσποτάτο της Ηπείρου Епірський деспотат 1205 – 1479 Латинська імперія, Нікейська імперія, Трапезундська імперія і Епірський деспотат. Кордони позначені досить вільно. Столиця Арта, Яніна 1358 — 1416 Мови Албанська Релігії Православна церква Форма правління Автократія Деспот  - 1205 - 1214 Михаїл І Ангел  - 1448 – 1479 Леонардо ІІІ Токко Історичний період Високе Середньовіччя  - Засновано 1205  - Ліквідовано 1479

Деспотат або Епірське князівство (грец. Δεσποτάτο της Ηπείρου) була однією з візантійських грецьких держав спадкоємців Візантійської імперії, що виникли в період після четвертого хрестового походу у 1204. Представники держави стверджували, що вони є законними спадкоємцями Візантійської імперії, разом з Нікейською імперією, і Трапезундською імперією.

Епірський деспотат від 1205 до 1230

Деспотат було засновано в 1205 році Михаїлом І Комнін Дукас, двоюрідним братом візантійських імператорів Ісаак II Ангел і Олексій III Ангел. З початку Михаїл мав союз з Боніфацієм I Монферратським, але втративши Морею на користь франків, він відправився в Епір, де він себе проголосив візантійським губернатором давньої провінції Нікополь і повстав проти Боніфація. Епір незабаром став притулком для багатьох грецьких біженців з Константинополя, Фессалії і Пелопоннесу, а Михаїла порівнювали з другим Ноєм,який рятував людей від латинського завоювання. Територія деспотату спочатку займала Епір, Албанію і острів Керкіру, з містами Авлон, Діррахій, Навпакт, Охрід, Іоанніна. Столицею деспотату стала Арта.

Подальша історія деспотату визначалася спочатку суперництвом з безпосередньо межувавшею з нею Латинської імперією та іншими латинськими володіннями, що виникли внаслідок IV хрестового походу, а потім Нікейський імперією, що претендувала на відновлення централізованої Візантії, з одного боку, і Болгарським царством з іншого боку.

У 1224, Феодор Ангел (правив у 1215 - 1230) відвоював у Латинській імперії західну частину Фессалії та Салоніки (Королівство Фессалонікійське) і оголосив себе імператором, перенісши столицю в Салоніки, в 1225 - витіснив війська нікейського імператора Івана Ватаца з Адріанополю і дійшов зі своїм військом до околиць Константинополю. У результаті Епірський деспотат став основною силою на Балканах і претендував на роль відновлювача Візантійської імперії.

Проте в результаті інтереси Феодора Ангела зіткнулися з інтересами болгарського царя Івана Асен II. Після смерті Латинського імператора Роберта в 1228, престол Латинської імперії мав набути його малолітній брат Балдуїн. Асен, маючи віддалену спорідненість з Балдуїном, в надії на регентство пообіцяв звільнити для Балдуїна землі, зайняті ворогами, тобто східну частину Епірського деспотату.

9 березня 1230 Феодор Ангел зазнав катастрофічної поразки в битві при Клокотніці (сучасна Семідже) від невеликого війська очолюваного царем Іваном Асеном II, якому надала суттєву допомогу половецька кіннота. За одними джерелами Іван Асен II вийшов проти Епірського деспоту невеликим військом що складається з не більш ніж тисячі чоловік, а за іншими його військо складалося з близько тисячі болгар і кінноти з 1000 або 1200 половців. Феодор Ангел був настільки переконаний у перемозі, що пішов у похід з усією своєю родиною і потрапив разом з нею в полон. Будучи спочатку милостиво прийнятий Асеном, але потім затіявши заколот проти нього він згодом був їм засліплений. Болгарському царству відійшли володіння деспотату у Фракії з містами Адріанополь, Дідімотіка, Серри до Фессалонік, а сам деспотат став залежним від Болгарського царства васалом. Сам Епірський деспотат в результаті розпався на дві держави з центрами в Фессалоникі і в Арті.

У 1246, Нікейська імперія знову захопила Салоніки, в 1252 Епірський деспотат став васалом Нікейської імперії, проте в 1256 між імперією і деспотатом знову почалася війна через міста Діррахій і Сервія, в результаті Епір зайняв землі Нікейської імперії до Вардар, при цьому союзниками Епіру були король Манфред Сицилійський і ахейський князь Вільгельм II Віллардуен. Головний бій сил союзників і Нікейського війська Михайла Палеолога відбувся в 1259, в західній Македонії, на рівнині Пелагоніі, біля міста Касторії. У війську Михаїла, крім греків, були турки, половці, слов'яни. Касторійська битва закінчилося повною поразкою Епірського союзу, князя Ахейського було полонено, володіння Епірського деспоту були зведені до його родових володінь в Епірі.

У 1318, влада в Епірському деспотаті перейшла до італійської династії Орсині, що правила до 1337, коли територія Епірського деспотату була приєднана до Візантійської імперії Андроніком III Палеологом.