Борис I Михайло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борис I
болг. Свети Борис I Михаил
Борис I
Князь Болгарії
852 — 889
Попередник: Пресіан I
Спадкоємець: Володимир Болгарський
 
Народження:  ?
Смерть: 2 травня 907(0907-05-02)
Монастир поблизу Преслава
Батько: Пресіан I

Борис I (інший варіант імені Богорис, у хрещенні Михайло) (1-а половина IX століття2 травня 907) — правитель Болгарії з 852 до 889 року, після хрещення 864 року офіційний титул — князь. Син каназувігі Пресіана.

Запровадив християнство в якості державної релігії 865 року, при хрещенні узяв ім'я на честь візантійського імператора Михаїла III. 866 року придушив повстання поганської знаті. Вважається православним святим у ранзі рівноапостольного.

Правління[ред.ред. код]

854 року Великоморавський князь Ростислав переконав Бориса допомогти йому проти Східнофранкського королівства. У цей час хорвати розпочали війну проти Болгарії. Обидва народи до цього співіснували мирно, на підставі цього припускається, що хорватам заплатив Людовик, щоб вони напали на Болгарію та відволікли увагу Бориса від його союзу з Великою Моравією. В результаті хан Борис був змушений поступитись. В результаті воєнних дій 855 року мир між болгарами та східними франками було відновлено, і Ростислав був змушений боротись проти Людовика самотужки.

Невдача чекала на нього і в боротьбі з Візантією у 855–856 роках. Болгарія втратила області Загора і Філіпополь. Не допоміг у боротьбі з Візантією і союз з Людовиком Німецьким, знову сталась поразка. Вдруге Візантія зажадала в обмін на мир не землі, а хрещення володаря.

Після смерті правителя Рашки Властиміра 860 року, державу було розділено між його синами. Борис, бажаючи скористатись смутою, вторгся до Ракши, але був переможений ще раз. Серби захопили його сина Володимира Расате й дванадцятьох бояр, зрештою Борис був змушений підписати мир.

867 року, скориставшись смутою в Візантії, болгари захопили місто Охрід.

Передумови хрещення Болгарії[ред.ред. код]

У військовій справі у Бориса справи складались не найкращим чином, болгарські війська зазнавали поразок, а в країні розпочався голод[1]. Болгарська царівна потрапила у полон в Візантії, а спадкоємець престолу Володимир Расате потрапив у полон в Сербії. Полонений вчений грецький монах на ім'я Феодор Куфара став радником царя.

За часів правління імператриці Візантії блаженної Феодори, Борис вирішив розірвати мир та оголосив їй, що вирушить війною на Візантію. На це Феодора відповіла йому знаменитими словами:

« Якщо ти переможеш жінку, слава твоя не буде коштувати нічого; але якщо тебе розіб’є жінка, ти станеш посміховиськом для цілого світу.[1]  »

Після такої відповіді Борис віддав перевагу збереженню миру. Феодора ж повідомила йому, що готова за будь-який викуп повернути Феодора Куфара. Борис погодився на це, зажадавши повернути його сестру. Сестра Бориса була вихована при візантійському імператорському дворі, хрещена та виявилась глибоко віруючою людиною. Вона продовжила справу Феодора Куфари.

У той час монах на ім'я Мефодій написав картину «Страшного Суду» в одному з улюблених будинків царя. Борис хотів замовити картину на улюблену ним тематику полювання, однак монах відхилив прохання й наполіг, що тему обере на власний розсуд. Борис погодився, але за умови, щоб картина приводила глядачів у страх та захоплення. Цю умову Мефодій виконав: побачивши закінчену картину, Борис злякався Бога. Як стверджує літописець, це і стало остаточним аргументом на користь прийняття хрещення.[1]

Хрещення Болгарії[ред.ред. код]

Цар Борис I відряджає послів до імператриці Феодори. Мініатюра з Часопису Іоанна Скилиці, початок XIII століття

Після низки військових невдач у походах проти Візантії Борис прийняв рішення на початку 860-их років про прийняття християнства своїм народом і сам близько 865 року був хрещений під іменем Михайла — на честь сина імператриці Феодори.[2] Послідовник Феофана відзначає особисту роль Феодори у справі християнізації Болгарії, хоча, відповідно до агіографічної традиції, основну причину хрещення вбачає у звільненні болгар за допомогою Бога від сильного голоду.

Причини прийняття християнства були глибшими. По-перше, поганська релігія заважала Болгарії у зовнішній політиці, тому що всі країни, з якими Болгарія укладала угоди, були християнськими — а різниця в релігії часто використовувалась в якості приводу для порушення вже укладених угод. По-друге, християнство давало можливість усунути різницю між болгарами та слов'янами, що порівняно скоро призвело до формування єдиного етносу. Політичне визнання Болгарії іншими європейськими державами та затвердження єдиної влади всередині країни, були справжніми причинами прийняття християнства.

Через суперечності з патріархом Фотієм, Борис І підкорив болгарську церкву папі Миколаю I. 870 року після чотирирічної унії з Римською церквою повернувся під омофор нового константинопольського патріарха Ігнатія, який надав Болгарській єпархії широку автономію.

886 року прийняв вигнаних з Великої Моравії учнів Кирила й Мефодія.

Зречення престолу[ред.ред. код]

Виїхавши до монастиря, Борис передав владу сину Володимиру Расате, але коли той почав переслідування християнства, короткочасно повернувся до влади, скинув Володимира за посадив на престол іншого сина — царя Симеона I, який продовжив політику християнізації.

Канонізований Болгарською православною церквою як святий цар Борис Хреститель (болг. Св. цар Борис Покръстител).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]