Іван Манді
| Іван Манді | |
|---|---|
| угор. Mándy Iván | |
 | |
| автограф Івана Манді | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 23 грудня 1918[1][2][…] |
| Місце народження | Будапешт, Угорська Демократична Республіка |
| Дата смерті | 6 жовтня 1995[1][2][…] (76 років) |
| Місце смерті | Будапешт, Угорщина[4] |
| Поховання | Керепеші |
| Громадянство | Угорщина |
| Професія | письменник, прозаїк |
| Нагороди | |
| Автограф |
|
 Файли у Вікісховищі | |
Іван Манді (угор. Mándy Iván; *23 грудня 1918, Будапешт — †6 жовтня 1995, Будапешт) — угорський письменник, якого називають одним із найбільших прозаїків Угорщини другої половини XX століття. Зазнав упливу сюрреалізму. Також журналіст. Після звільнення від совєцької окупації — редактор літературного журналу Holmi.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1945-1948 — один із видавців журналу, який об'єднував таких авторів, як Ґеза Оттлік, Янош Пілінській, Агнеш Немеш Надь. У 1949-1955 не публікувалася через комуністичну цензуру. 1989-1992 очолював літературний журнал Holmi.
Написав кілька кіносценаріїв, його романи і п'єси були екранізовані. Знявся в двох стрічках Іштвана Сабо — «Фільм про любов» (1970) і «Вулиця Пожежних, будинок 25» (1973). Автор кількох книг для дітей.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- 1948 Francia kulcs / Гучний ключ (роман)
- 1948 A huszonegyedik utca / Двадцять перша вулиця (роман)
- 1959 Fabulya feleségei / Фабулія і його дружини (роман)
- 1963 A pálya szélén / На узбіччі (роман)
- 1967 Régi idők mozija / Це добре старе кіно (роман у новелах)
- 1970 Mi van Verával? / Як там Віра? (Роман)
- 1972 Mi az, öreg? / В чому справа, старий? (Новели)
- 1983 Átkelés / Перехрестя (новели)
- 1984 Strandok, uszodák / Ванни, басейни (повість)
- 1992 Huzatban / З начерків (новели)
- 1996 A légyvadász / Мисливець на мух (новели)
Визнання[ред. | ред. код]
- Лауреат премій Баумгартена (1948);
- Аттіли Йожефа (1969);
- Тібора Дері (1985);
- Лайоша Кошута (1988);
- Джорджа Сороса за життєве досягнення (1992);
- Член Будапештського міської ради (1991);
- Президент Академії літератури і мистецтва імені Сечені (1992).
- У 1993 висувався лауреатом на Нобелівську премію.
Джерела[ред. | ред. код]
- Erdődy E. Mándy Iván. Budapest: Balassi, 1992
- A pálya szélén: in memoriam Mándy Iván. Budapest: Nap Kiadó, 1997
- Hózsa É. A novella új neve: Mándy Iván novelláinak tipológiája és szövegközi értelmezése. Újvidék: Forum, 2003
Посилання[ред. | ред. код]
- PIM.hu — Mándy Iván életrajza (угор.)
- Иван Манди на сайте Венгерская литература [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Иван Манди на сайте IMDB [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ ідентифікатор PIM
|
