Іштван Еркень
| Іштван Еркень | ||||
|---|---|---|---|---|
| угор. Örkény István | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | угор. Örkény István György | |||
| Народився |
5 квітня 1912[1][2][…] Будапешт, Австро-Угорщина[1][4] | |||
| Помер |
24 червня 1979[1][2][…] (67 років) Будапешт, Угорська Народна Республіка[1][4] | |||
| Поховання | Фаркашреті | |||
| Громадянство | Угорщина | |||
| Діяльність | прозаїк і драматург, основоположник угорського театру абсурду | |||
| Сфера роботи | література[5] і фармація[5] | |||
| Alma mater | Будапештський університет (1934) | |||
| Мова творів | угорська | |||
| Роки активності | з 1938 | |||
| Жанр | Q62066928? | |||
| Членство | Digital Literary Academyd | |||
| Батько | Hugó Örkényd | |||
| У шлюбі з | Angela F. Nagyd і Zsuzsa Radnótid | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Іштван Еркень у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Іштван Еркень (угор. Örkény István; *5 квітня 1912, Будапешт — †24 червня 1979, Будапешт) — угорський прозаїк і драматург, основоположник угорського театру абсурду.
Біографія[ред. | ред. код]
Еркень з юних років захоплювався літературою; здобувши освіту фармацевта і інженера-хіміка, він тим не менше присвятив себе літературі і в кінці 30-х років на власні кошти видав свою першу збірку оповідань — «Танець моря».
Після вступу Угорщини в Другу світову війну на боці Німеччини Еркень був мобілізований в армію, відправлений до трудового батальйон на Східний фронт.
У 1957, після придушення повстання в Угорщині, Еркень був включений в «чорний список» цензури за свої зухвалі виступи на радіо та у пресі. Не маючи можливості друкуватися, працював на заводі з виготовлення медикаментів і перев'язувальних засобів. Заборона на публікацію, що тривала до початку 1960-х, звільнив письменника не тільки від зовнішньої, але і від внутрішньої цензури:
. У цей період він створив новий жанр — «розповіді-хвилинки», психологічні мініатюри із сучасного життя.«Я не думав про редактора, критика, видавця і навіть про читача, мене займало лише те, що я пишу»
Заборона була знята в 1963, в пресі з'явилися збірники його оповідань, драми і повісті «Кішки-мишки» (1963) і «Сім'я Тотів» (1964); сценічні варіанти цих повістей, які йшли на сценах Європи, Америки, Японії і Австралії, принесли Еркеню міжнародне визнання.
Твори[ред. | ред. код]
збірки оповідань
- «Танець моря»
- «Царівна єрусалимська»
- «Молодята на липучці»
повісті
п'єси
- «Воронеж»
- «Шукачі ключів»
- «Сценарій»
- «Пішта в криваву грозу»
- «Сім'я Той» (Tóték, 1967)
- «Кішки-мишки» (1969)
Екранізації[ред. | ред. код]
- 1969 — «Сім'я Тот» ("Ласкаво просимо, пане майоре!"; режисер Золтан Фабрі (Угорщина).
Джерела[ред. | ред. код]
- Марковец Н. «Быть бунтарём или Сизифом?» Иштван Эркень — 100 // Литературная газета. — М., 18 апреля 2012. — № 16 (6366).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119038706 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ а б Czech National Authority Database
|
