Імператор Кокаку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імператор Кокаку
Emperor Kōkaku.jpg
Imperial Seal of Japan.svg
Народився 23 вересня 1771(1771-09-23)
Помер 11 грудня 1840(1840-12-11) (69 років)
Доросле ім'я   Морохіто[1]
Томохіто[2]
Титул принц Саті[3] (17711779)
Правління 16 грудня 1779 — 7 травня 1817
Порядок 119-й Імператор Японії
Попередник Імператор Ґо-Момодзоно  
Наступник Імператор Нінко

Імператор Ко́каку (яп. 光格天皇, こうかくてんのう, кокаку тенно; 23 вересня 1771 — 11 грудня 1840) — 119-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 16 грудня 1779 — 7 травня 1817[4].

Біографія[ред.ред. код]

Імператор Кокаку народився 23 вересня 1771 року. Він був шостим сином Сукехіто, принца Кан'їн, онука Імператора Хіґасіяма. Матір'ю хлопчика була Ое Івасіро, донька лікаря Івамури Сокена з міста Куракіті. Новонародженому дали ім'я Морохіто та титул принц Саті[5].

Літній Імператор Ґо-Момодзоно не мав синів, тому принца зробили його названим сином. 16 грудня 1779 року, у 10-річному віці, його проголосили новим Імператором Японії і провели церемонію інтронізації[5].

В лютому 1788 року, за правління Імператора Кокаку, в столиці Кіото сталася велика пожежа. Під час лиха згорів Імператорський палац[5].

1789 року батько Імпратора — Сукехіто, принц Кан'їн, намагався отримати титул Верховного Імператора Японії, однак сьоґунат Токуґава, що виконував функції японського уряду, відмовив у задоволенні його прохання. Ці події отримали назву «інцидент з титулом» і спричинили напругу у відносинах Імператорського двору та самурайського уряду[5].

7 травня 1817 року Імператор Кокаку передав свою посаду і монарші регалії сину, Імператору Нінко, а сам відійшов від політики. Він прийняв почесний титул Верховного Імператора Японії і займався дослідженнями двірцевого церемоніалу. Відставний монарх був останнім з Імператорського роду, хто носив цей почесний титул.

11 грудня 1840 року Імператор Кокаку помер у 69-річному віці. Його поховали в гробниці Нотіноцукінова[6], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото[5][7].

Генеалогічне дерево[ред.ред. код]

 
(114) Накамікадо
 
(115) Сакураматі
 
(117) Ґо-Сакураматі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(116) Момодзоно
 
(118) Ґо-Момодзоно
 
 
 
 
 
 
Наохіто
 
Сукехіто
 
Харухіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(119) Кокаку
 
(120) Нінко
 
(121) Комей
 
(122) Мейджі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сукехіра
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тікако
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. яп. 師仁, もろひと.
  2. яп. 兼仁, ともひと.
  3. яп. 祐宮, さちのみや.
  4. Усі дати подані за європейським календарем.
  5. а б в г д Імператор Кокаку // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  6. 後月輪陵, のちのつきのわのみささぎ, ноті но цукі но ва но місасаґі.
  7. Гробниця Нотіноцукінова // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Імператор Кокаку // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
  • (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
  • (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання[ред.ред. код]