Імператор Накамікадо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імператор Накамікадо
Imperial Seal of Japan.svg
Народився 14 січня 1702
Помер 10 травня 1737
Доросле ім'я   Ясухіто[1]
Титул принц Масу[2] (17021709)
Великий син Імператора
(17081709)
Правління 27 липня 1709 — 13 квітня 1735
Порядок 114-й Імператор Японії
Попередник Імператор Хіґасіяма  
Наступник Імператор Сакураматі

Імператор Накаміка́до (яп. 中御門天皇, なかみかどてんのう, накамікадо тенно; 14 січня 1702 — 10 травня 1737) — 114-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 27 липня 1709 — 13 квітня 1735[3].

Біографія[ред.ред. код]

Імператор Накамікадо народився 14 січня 1702 року. Він був шостим сином Імператора Хіґасіяма. Матір'ю хлопчика була Кусіґе Йосіко, донька міністра печатки Кусіґе Такайосі. Новонародженому дали ім'я Ясухіто і титул принц Масу[4].

1707 року принца проголосили спадкоємцем престолу, а 1708 року надали титул Великого сина Імператора. 1709 року його батько передав йому пост Імператора Японії[4].

1729 року, за правління Імператор Накамікадо, на замовлення сьоґуна Токуґави Йосімуне до Японії привезли в'єтнамського слона. Імператор також захотів побачити рідкісного звіра і наказав привести його до палацу. Оскільки право на Імператорську аудієнцію мали лише титуловані особи високого рангу, тварині надали титул «кваннамського білосніжного слона[5]» і молодший 4-й чиновницький ранг. На прийомі слон став навколішки і вклонився, чим дуже вразив Імператора Накамікадо. На радощах монарх склав вірш[6]:

Ну й часи!
Прибувають навіть звірі
Цими днями до палацу
Щоб вклонитися мені!

時しあれは
人の国なるけたものも
けふ九重に
みるがうれしさ

Протягом свого життя Імператор Накамікадо займався вивченням старого двірцевого церемоніалу. Свої дослідження з цієї теми він зібрав у праці «Класифікація державних обрядів»[7]. Монарх був майстром японської поезії та каліграфії, а також добре грав на японській флейті. За переказами, навіть дикі лисиці приходили послухати його награші[4].

1735 року Імператор Накамікадо передав трон своєму сину Терхіто, який прийняв ім'я Імператора Сакураматі. Сам відставний монарх взяв собі титул Верховного Імператора[4].

10 травня 1737 року Імператор Накамікадо помер у 35-річному віці. Його поховали в гробниці Цукінова[8], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото.[4][9].

Генеалогічне дерево[ред.ред. код]

 
(107) Ґо-Йодзей
 
(108) Ґо-Мідзуноо
 
(109) Мейсьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Нобухіро
 
 
(110) Ґо-Комьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосіхіто
 
 
(111) Ґо-Сай
 
Юкіхіто
 
Тадахіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Акійосі
 
 
(112) Рейґен
 
(113) Хіґасіяма
 
(114) Накамікадо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоріхіто
 
 
Наохіто
 
 
 
 
 
 
 
 
Йосіко
 


 
(114) Накамікадо
 
(115) Сакураматі
 
(117) Ґо-Сакураматі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(116) Момодзоно
 
(118) Ґо-Момодзоно
 
 
 
 
 
 
Наохіто
 
Сукехіто
 
Харухіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
(119) Кокаку
 
(120) Нінко
 
(121) Комей
 
(122) Мейджі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сукехіра
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тікако
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. яп. 慶仁, やすひと.
  2. яп. 長宮, ますのみや, масу-но-мія.
  3. Усі дати подані за європейським календарем.
  4. а б в г д Імператор Накамікадо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  5. яп. 広南従四位白象, こうなんじゅうしいはくぞう, конан дзюсії хакудзо.
  6. День слона
  7. яп. 公事部類, こうじぶるい, кодзі буруй.
  8. 月輪陵, つきのわのみささぎ, цукі но ва но місасаґі.
  9. Гробниця Цукінова // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Імператор Накамікадо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
  • (яп.) 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058.
  • (яп.) 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання[ред.ред. код]