Імператор Ґо-Мідзуноо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Імператор Ґо-Мідзуноо
Emperor Go-Mizunoo3.jpg
Imperial Seal of Japan.svg
Народився 29 червня 1596
Помер 11 вересня 1680
Дитяче ім'я принц Са́н[1] (1596—1629)
Доросле ім'я   Котохі́то[2] (1629—1651)
Чернече ім'я Ендзьо́[3] (1651—1680)
Псевдонім Ґьокуро́[4]
Правління 9 травня 1611 — 22 грудня 1629
Резиденція Кіотський палац
Порядок 108-й Імператор Японії
Попередник Імператор Ґо-Йодзей  
Наступник Імператор Мейсьо

Імператор Ґо-Мідзуноо́ (яп. 後水尾天皇, ごみずのおてんのう, ґо-мідзуноо тенно; 29 червня 1596 — 11 вересня 1680) — 108-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 9 травня 1611 — 22 грудня 1629[5].

Зміст

[ред.] Біографія

Імператор Ґо-Мідзуноо народився 29 червня 1596 року. Він був третім сином Імператора Ґо-Йодзея. Матір'ю хлопчика була фрейліна Коное Сакіко, донька великого державного міністра Коное Сакіхіси. Новонародженому дали ім'я принц Сан[6].

1 лютого 1601 року Сана проголосили Імператорським принцем[7]. 5 лютого 1611 року він пройшов церемонію повноліття і отримав імя Котохіто[7].

9 травня 1611 року, у зв'язку зі зреченням Імператора Ґо-Йодзея, Котохіто успадкував трон, а 24 травня того ж року пройшов церемонію інтронізації[7]. Оскільки йому протегував покійний сьоґун Токуґава Ієясу, стосунки Котохіто з батьком були напруженими[6].

За правління Імператора Ґо-Мідзуноо сьоґунат Токуґава видав ряд законів, які обмежували політичні права і традиційні привілеї Імператорського двору та столичної аристократії. Серед них найголовнішим були «Заборони Імператору та аристократичним родам» 1615 року. Вони ставили Імператорський двір у повну залежність від Кіотського намісника сьоґунату, а Імператора — від радників та зв'язкових із сьоґунатом[6].

1620 року сьоґунат змусив Імператора Ґо-Мідзуноо одружитися на Токуґаві Кадзуко, доньці 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Початково вона мала статус наложниці, однак під тиском самурайського уряду монарх був змушений надати їй титул Імператриці. Це була перша Імператриця з самурайського роду від часів Тайра но Токуко, доньки міністра Тайра но Кійоморі[6]. 1627 року сьоґунат знову завдав шкоди авторитету Імператора Ґо-Мідзуноо під час «інциденту з пурпурними рясами», проголосивши нелегітимними ряд монарших рескриптів. Він також засвідчив свою зневагу до двору, відправивиши на Імператорську аудієнцію пані Касуґу, годівницю 3-го сьоґуна Токуґави Ієміцу, яка не мала ні титулу, ні чиновницького рангу[6].

22 грудня 1629 року ображений Імператор Ґо-Мідзуноо зрікся престолу і прийняв титул Верховного Імператора[7]. Трон перейшов його 6-річній доньці, яка прийняла ім'я Імператора Мейсьо. Оскільки її матір'ю була Токуґава Кадзуко, батько заронив їй виходити заміж, а після настання повноліття відав у монастир. Перед постригом він змусив доньку передати трон її єдинокровному брату Цуґухіто, що прийняв Імператору Ґо-Комьо. У відставці Імператор Ґо-Мідзуноо завідував справами двору протягом правління своїх синів — Імператорів Ґо-Комьо, Ґо-Сая і Рейґена[6].

За життя Імператор Ґо-Мідзуноо вичав японську літературу, поезію та історію. Під псевдонімом Ґьокуро — «Самоцвітна роса» — він видав поетичну «Збірку чайчиного гнізда»[8]. Монарх також був майстром ікебани та садівництва. Сад, створений за його проектом в Імператорській віллі Сюґакуїн, вважається одним з найкращих зразків японського паркового мистецтва 17 століття[6]. Поряд з цим відставний Імператор цікавився буддизмом і 1651 року постригся у ченці під іменем Ендзьо.

11 вересня 1680 року Імператор Ґо-Мідзуноо у 85-річному віці. Його поховали в гробниці Цукінова[9], на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото.[6][10].

[ред.] Генеалогічне дерево

 
 (107) Ґо-Йодзей
 
 (108) Ґо-Мідзуноо
 
 (109) Мейсьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 Нобухіро
 
 
 (110) Ґо-Комьо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 Йосіхіто
 
 
 (111) Ґо-Сай
 
 Юкіхіто
 
 Тадахіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 Акійосі
 
 
 (112) Рейґен
 
 (113) Хіґасіяма
 
 (114) Накамікадо
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 Йоріхіто
 
 
 Наохіто
 
 
 
 
 
 
 
 
 Йосіко
 


[ред.] Родина

Батько: Імператор Ґо-Йодзей (1571—1617)    107-й Імператор Японії.
Мати: Коное Сакіко (1575—1630)    донька Коное Сакіхіси, названа донька радника Тойотомі Хідейосі.
Головна дружина: Токуґава Кадзуко (1607—1678)    Імператриця. 5-а донька 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Інше ім'я: Тофукумон-ін[11].
   2-й син:   Сукехіто[12] (1626—1628)
   3-й син:   Вака[13] (1628)
   2-а донька:   Окіко[14] (1623—1696)    109-й Імператор Японії (Імператор Мейсьо).
   3-а донька:   Акіко[15] (1625—1651)    дружина радника Коное Хісацуґу.
   4-а донька:   Акіко[16] (1629—1675)    прийняла чернечий постриг 1638 року..
   6-а донька:   Йосіко[17] (1632—1696)    дружина радника Нідзьо Міцухіри.
   7-а донька:   Кіку[18] (1633—1634)
Дружина: Соно Міцуко (1602—1656)    Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Соно Мототади. Інше ім'я: Мібу-ін[19].
   4-й син:   Цуґухіто[20] (1633—1654)    110-й Імператор Японії (Імператор Ґо-Комьо).
   6-й син:   Сютьо[21] (1634—1680)    прийняв чернечий постриг 1647 року.
   10-а донька:   Ґенсьо[22] (1637—1662)    прийняла чернечий постриг 1646 року.
   11-а донька:   Сотьо[23] (1639—1678)    прийняла чернечий постриг 1654 року.
   13-а донька:   Кацура[24] (1641—1644)
Дружина: Йоцуцудзі Йоцуко (1602—1656)    Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Йоцуцудзі Кінто. Інше ім'я: Мейкьо-ін[25].
   1-й син:   Камо[26] (1618—1622)
   1-а донька:   Бунті[27] (1619—1697)    дружина тимчасового старшого радника Такацукаси Норіхіри. Прийняла чернечий постриг 1640 року.
Дружина: Кусіґе Такако (1604—1685)    Фрейліна. Донька лівого генерала Імператорської гвардії Кусіґе Такамуне. Інше ім'я: Хосюнмон-ін[28].
   5-й син:   невідомий (1633)
   8-й син:   Наґахіто (1637—1685)    111-й Імператор Японії (Імператор Ґо-Сай).
   9-й син:   Сьосін (1639—1696)    прийняв постриг 1647 року.
   11-й син:   Ясухіто[29] (1643—1665)    3-й голова роду принців Кацура.
   13-й син:   Докан[30] (1647—1676)    прийняв постриг 1652 року.
   5-а донька:   Рісьо[31] (1631—1656)    прийняла чернечий постриг 1644 року.
   8-а донька:   Теруко[32] (1634—1727)    прийняла чернечий постриг 1663 року.
   12-а донька:   Маса[33] (1640—1641)
   14-а донька:   Рітю[34] (1641—1689)    прийняла чернечий постриг 1656 року.
Дружина: Соно Куніко (1624—1677)    Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Соно Мотонарі. Інше ім'я: Сінкоґімон-ін[35].
   10-й син:   Ґьодзьо[36] (1640—1695)    прийняв чернечий постриг 1650 року.
   14-й син:   Сінкей[37] (1649—1706)    прийняв чернечий постриг 1659 року.
   16-й син:   Сонсьо[38] (1651—1694)    прийняв чернечий постриг 1660 року.
   19-й син:   Сатохіто (1654—1732)    112-й Імператор Японії (Імператор Рейґен).
   15-а донька:   Цунеко[39] (1642—1702)    дружина великого державного міністра Коное Мотохіро.
   17-а донька:   Ейко[40] (1657—1686)    прийняла постриг 1667 року.
Дружина: Йоцуцудзі Цуґуко (?—?)    Фрейліна. Донька тимчасового старшого радника Йоцуцудзі Суецуґу..
   12-й син:   Сонко (1645—1680)    2-й настоятель монастиря Тіон'їн.
   18-й син:   Сей'їн (1651—1680)    183-й і 186-й патріарх секти Тендай.
   16-а донька:   Бунсацу[41] (1654—1683)    прийняла чернечий постриг 1663 року.
Дружина: Мінасе Удзіко (?—?)    Прислужниця. Донька тимчасового середнього радника Мінасе Удзінарі.
   7-й син:   Сьодзьо (1637—1678)    22-й настоятель монастиря Ніннадзі.
   9-а донька:   Нії (1635—1637)    померла в дитинстві.

[ред.] Примітки

  1. ↑ яп. 三宮, さんのみや, сан-но-мія.
  2. ↑ яп. 政仁, ことひと.
  3. ↑ яп. 円浄, えんじょう.
  4. ↑ яп. 玉露, ぎょくろ.
  5. ↑ Усі дати подані за європейським календарем.
  6. ↑ а б в г д е ж и Імператор Ґо-Мідзуно // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  7. ↑ а б в г Родина Імператора Ґо-Мідзуноо
  8. ↑ яп. 鴎巣集, おうそうしゅう, ососю.
  9. ↑ яп. 月輪陵, つきのわのみささぎ, цукі но ва но місасаґі.
  10. ↑ Гробниця Цукінова // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії
  11. ↑ яп. 東福門院, とうふくもんいん.
  12. ↑ яп. 高仁親王, すけひとしんのう.
  13. ↑ яп. 若宮, わかのみや.
  14. ↑ яп. 興子内親王, おきこないしんのう.
  15. ↑ яп. 昭子内親王, あきこないしんのう.
  16. ↑ яп. 顕子内親王, あきこないしんのう.
  17. ↑ яп. 賀子内親王, よしこないしんのう.
  18. ↑ яп. 菊宮, きくのみや.
  19. ↑ яп. 壬生院, みぶいん.
  20. ↑ яп. 紹仁親王, つぐひとしんのう.
  21. ↑ яп. 守澄法親王, しゅちょうほっしんのう.
  22. ↑ яп. 元昌女王, げんしょうじょおう.
  23. ↑ яп. 宗澄女王, そうちょうじょおう.
  24. ↑ яп. 桂宮, かつらのみや
  25. ↑ яп. 明鏡院, めいきょういん.
  26. ↑ яп. 賀茂宮, かものみや.
  27. ↑ яп. 文智女王, ぶんちじょおう.
  28. ↑ яп. 逢春門院, ほうしゅんもんいん.
  29. ↑ яп. 八条宮穏仁親王, はちじょうのみややすひとしんのう.
  30. ↑ яп. 道寛法親王, どうかんほうしんのう.
  31. ↑ яп. 理昌女王, りしょうじょおう.
  32. ↑ яп. 光子内親王, てるこないしんのう.
  33. ↑ яп. 摩佐宮, まさのみや.
  34. ↑ яп. 理忠女王, りちゅうじょおう.
  35. ↑ яп. 新広義門院, しんこうぎもんいん.
  36. ↑ яп. 尭恕法親王, ぎょうじょほっしんのう.
  37. ↑ яп. 眞敬法親王, しんけいほうしんのう.
  38. ↑ яп. 尊證法親王, そんしょうほうしんのう.
  39. ↑ яп. 常子内親王, つねこないしんのう.
  40. ↑ яп. 永享女王, えいこうじょおう.
  41. ↑ яп. 文察女王, ぶんさつじょおう.

[ред.] Джерела та література

  • (яп.) Імператор Ґо-Мідзуноо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  • 『新編　日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058. (яп.)
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.(укр.)

[ред.] Посилання

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:


Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Імператор_Ґо-Мідзуноо&oldid=9389492
Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами