Історичні танці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Танцюючий бог Шива.

Історичні танці — загальна назва для танців минулих епох, що виконуються у наш час (алеманда, басданс, бранл, болі, гальярда, контрданс, павана, менует, вальс, мазурка, полька, полонез).

Басданс[ред.ред. код]

Дослідники історії культури вважають басданс одним з найстаріших танців Західної Європи. Вперше про нього згадано у рукописах за 1400 рік. Відомо, що басданс танцювали майже у всіх країнах Європи.

Танець бранл виник у добу Середньовіччя у Франції. Набув значного поширення після басдансу. Характеризувався повільними рухами, але в цілому танок жвавий і досить швидкий. Інша назва бранла — сальтарело, і, дослідники припускають,що він походить з Італії.

Павана[ред.ред. код]

Вважають, що назва цього танцю пов'язана з птахом павичем. Довгий хвіст птаха і його повільні рухи нагадували повільні рухи танцюристів та довгі сукні жінок і дівчат, які його виконували. Бали́ у добу Відродження починали з поважної павани. Саме з павани до зали входили королівькі родини. А на весілля паваною до зали входили наречені.

Скандальні вольта і іспанська сарабанда[ред.ред. код]

Худ. Антоніс Мор Король Філіп ІІ

Вольту як танок пов'язують з містечком Прованс (тепер південна Франція). Гарячкуваті парубки, аби побачити дівчачі голі коліна придумали підкидати дівчат під час танцю угору. Момент підкидання угору чекали всі присутні і пожвавлення в натовпі підвищувалося. Глядачі швидко розділилися на обурених і зацікавлених. Зацікавлених було значно більше, в тому числі і серед дівчат. Історики костюмів зауважили, що традиція підкидань породила і моду на дівочі підв’язки та розшиті нижні спідниці, які було добре видно під час підкидань. Не менше галасу і обурення викликала і іспанська сарабанда. Її називали танком сексу. Проти танцю виступив навіть сам король, фанатичний католик Філіп ІІ (1527—1598). Аби заборонити сарабанду, був виданий указ про штраф і покарання побиттям.

Па меню або менует[ред.ред. код]

Історики справедливо поділяють культуру на народну і елітарну, аристократичну. Саме запозиченням з народної культури був і менует, що перейшов у культуру елітарну, а пізніше став інтернаціональним надбанням

Cesare Negri.jpg

Па меню у перекладі з французької — «маленький крок». Танок має простонародне французьке походження. Його походження асоціюють з провінцією Пуату. Танок вподобали аристократи і почали виконувати у палацах. У XVI столітті менует почав виконуватись у королівських резиденціях. Його танцювали до Великого терору французької революції 1789-1793 рр. — революція відкинула менует, простонародне походження якого встигли повністю забути.

Вальс[ред.ред. код]

Це відносно «молодий» танок. Декілька фігур різних за пожодженням танців було вдало об'єднано в один новий. Вальс зійшов у публіку зі сцени балету Гарделя «Манія танцю» у 1787 році у Відні. Танок перейняла багата молодь столиці Австро-Угорщини. Скоро вже вальс перетнув кордони майже всіх держав і з'явилися його національні варіанти — чеський редови, повільний англійський, швидка мазурка (варіант вальсу з польським мазуром), французький вальс-міньйон тощо. Лише на зламі XIX-XX століть вальс поступився популярності танго.

Танго[ред.ред. код]

Танго прийшов до Європи у 1910 році. Зародився танок у Аргентині серед обмеженого кола французької молоді. Але у Ніцці відбувся танцювальний конкурс, де показали і нескромний танго. Незважаючи на обурення, танго прийшов на танцмайданчики багатьох країн. Суперечки зайшли так далеко, що католикам забороняли танцювати танго. Аби отримати дозвіл, танцівники звернулися до Папи Римського, який уподобав танок і офіційно дозволив його виконання.

Американізація[ред.ред. код]

XX століття позначилося агресивним наступом американських впливів на давню західноєвропейську культуру танцю. Не тільки в США танцювали вальси на інавгураційних балах, а й заможні європейці опановували кубинську румбу, бразильську самбу, джайв, рок-н-рол, які прийшли із Сполучених Штатів.

Танок в картинах американця Джона Сарджента (1856-1925)[ред.ред. код]

Танцювальні епідемії 1960-х років.[ред.ред. код]

Цей період характеризується швидкою появою нових танців, які так само швидко і зникли:

  • Шейк
  • Локомоушен
  • Халі-галі
  • Слог
  • Тамур
  • Ватусі
  • Медісон
  • Летскіс
  • Басанова(Боса-нова)
  • Твіст
  • Лєтка-єнка

Танці ніколи не помруть[ред.ред. код]

Джон Траволта та принцеса Діана, вальс в Білому домі, 1985 р.

Танці завжди посідали особливе місце в житті суспільств і в житті людей. В XX столітті танок став предметом уважного спостереження, вивчення і прогнозів. Про танці писали книги, робили вистави у театрі, виставки у музеях, знімали кінострічки.

Італійський фільм «Рок-н-рол» ішов 1 годину 30 хвилин, а танок рок-н-рол в ньому показували 45 хвилин. Дехто і досі пам'ятає кінострічки з танцями «Лихоманка суботнього вечора», «Гріз» тощо.

Великим культурним явищем в кіномистецтві став французько-італійський фільм «Бал» (Le Bal, 1983, режисер Етторе Скола)), де режисер взагалі відмовився від діалогів персонажів і розповів про життя і пошуки щастя людей лише через зміни моди, одягу і танців.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]