Танго
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Та́нго — стиль музики та танець, що асоціюється з нею, що виникли в Аргентині та Уругваї, після чого набули популярності по всьому світу.
Зміст |
[ред.] Історія
Хоча зараз світ парного танцю не можна уявити інакше, але Танго — це третій танець в історії, в якому чоловік та жінка займають позиції один навпроти одного. Його випередили віденський вальс, що став лихоманкою Європи 30-х років ХІХ століття, та полька, популярна в 1840-х роках. Танго радикально відрізнявся від перших двох, оскільки він вперше представив концепцію імпровізації.
Не існує одностайної теорії походження танцю, але більшість дослідників погоджуються, що танець виник злиттям різноманітних стилів, завезених іммігрантами із Європи до Буенос-Айресу, та Африканських танцювальних мотивів. Вперше слово «танго» у відношенні до танцю почали вживати десь у 90-х роках ХІХ століття. Танго утворилось із багатьох уже існуючих танців, таких як кубинська хабанера (Habanera), креольська мілонга (Креольське танго було спершу жартівливою, веселою пісенькою, що в кінці 1880-х — початку 1890-х перетворилася в танець. Виконувалось під акомпанемент акордеона, мандоліни чи маленьких вуличних оркестрів, у складі гітари, скрипки, арфи та флейти).
У Європі танго вперше починає з'являтись на початку ХХ століття. Париж був першим містом, де танець набув значної популярноств на початку 1910-х років. Пізніше він підкорив Лондон та Берлін. До 1913 року він досяг Нью Йорка та Фінляндії.
Починаючи з середини 20-х та до середини 30-х для Танго настали часи депресії. Але з 1935 року під впливом Juan D'Arienzo танго набуває нового розквіту. Період до 1955 року вважається Золотою Добою для танго. Але із встановленням диктаторського режиму в Аргентині будь-які публічні збори були заборонені, і танго продовжував своє існування лише у дрібних округах. Ренесанс танго відбувся 1983 року. Цього року у Парижі відбулося відкриття шоу Tango Argentino під керівництвом Claudio Segovia та Hector Orezzoli, що стало своєрідною революцією. Практично всі бажали навчатися танго.
[ред.] Стилі танго
- Аргентинське танго та Уругвайське танго, також відомі як Tango Rioplatense
- Бальне танго
- Фінське танго
[ред.] Аргентинське танго
Фото Raphael Koerich.
Аргентинське таннр складається із різноманітних стилів, які розвивались у різних регіонах Аргентини та Уругваю. Відстань між партнерами може сильно змінюватись: від відстані рук до контакту грудьми, чи іншими частинами тіла, впритул. Танго тісно пов'язане із музикою та партнером. Хороший танцюрист змушує «бачити» музику.
Аргентинське танго не має чітких танцювальних елементів і сильно покладається на імпровізацію, хоча деякі базові елементи з метою навчання практикуються. Основні елементи передбачають, що партнерка майже ніколи не переносить вагу на обидві ноги та обоє не відривають ноги високо від танцмайданчика, постійно тримаючи їх зігнутими в колінах.
Різні стилі Аргентинського танго:
- Танго Canyengue
- Танго Liso
- Танго Salon
- Танго Orillero
- Танго Milonguero (Танго Apilado)
- Танго Nuevo
- Шоу Танго (також відоме як Fantasia).
Вони танцюються під кілька типів музики:
- Танго
- Вальс (танго версія вальсу)
- Мілонга (схожий танець із швидшим ритмом)
- Електронне танго
- «Альтернативне танго», не-танго музика, з ритмом придатним для танцю
[ред.] Бальне танго
Останнім часом бальне танго поділяють на міжнародний (англійський) та «європейський» стилі. Воно утворилось тоді, як танго вперше поширилось у Європу та Північну Америку. Танець був спрощений, адаптований для традиційних бальних танцюристів і включений до репертуару Міжнародних бальних змагань. Англійське танго було вперше класифіковано в жовтні 1922, і повинно було виконуватись у ритмі 4/4.
Бальне танго відрізняється і музикою і стилем від аргентинського танго, з коротшими, чіткими рухами та характерними рухами закидання голови, які зовсім не властиві аргентинському та уругвайському танго.
[ред.] Фінське танго
Фінське танго виникло у післявоєнній Фінляндії у 50-х роках. Меланхолічний стиль відображає тематики фінської народної творчості. Фінське танго виконується переважно у мінорних нотах.
Кожного року у фінському місті Сейнайокі відбувається фестиваль танго (Tangomarkkinat). Кожного року фестиваль збирає понад 100,000 любителів танго. У місті також знаходиться музей Танго.
