Абд Ар-Рахман III
| Абдаррахма́н ІІІ ан-Насір араб. عبد الرحمن الثالث |
|
|---|---|
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 912 — 929 | |
| Попередник | Абдаллах Ібн-Мухаммед |
| Наступник | посаду скасовано |
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 929 — 961 | |
|
|
|
| Народився | 7 січня 891 |
| Помер | 15 жовтня 961 (70 років) |
Абдаррахма́н ІІІ ан-Насір, (Абд ар-Рахман III) (араб. عبد الرحمن الثالث, 7 січня * 891 — †961) — емір (912–929), а потім халіф (929–961). Найвідоміший представник династії кордовських Омейядів.
В результаті 30-річної боротьби з місцевими феодалами та племенами відновив єдність держави, яка розпалася за його попередників: ліквідував незалежність володінь синів Ібн Хафсуна. 932 року захопив Толедо, воював проти Леону й Наварри, володарі яких після 955 стали його данниками. Успішно боровся проти розповсюдження панування Фатімідів у Північній Африці, 931 року захопив Сеуту (Марокко). В деяких військових походах особисто брав участь. Встановив дипломатичні стосунки (обмін посольствами) з Візантією та Оттоном І у Німеччині.
Абдаррахман ІІІ створив сильний флот у Середземному морі. Для своєї охорони, боротьби з непокірними феодалами і придушення повстань сформував гвардію з рабів європейського походження, основу якої склали слов'яни (сакаліба). Абдаррахман ІІІ досяг доброї організації державних фінансів, заохочував будівництво палаців, шкіл та мечетей. Саме за його правління будувалася Кордовська мечеть (нині — католицький собор), а під Кордовою було збудовано Захру — «місто палаців та садів», де оселилися халіф, його родина та гвардія.
Див. також [ред.]
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2012) |
