Александр I (король Греції)
| Александр І | |
 |
|
| Четвертий-й король Греції | |
| Початок правління: | 1917 |
|---|---|
| Кінець правління: | 1920 |
| Попередник: | Костянтин І |
| Наступник: | Георг ІІ |
| Дата народження: | 1 серпня 1893 |
| Місце народження: | Афіни |
| Дата смерті: | 25 жовтня 1920 |
| Місце смерті: | Афіни |
| Дружина: | Аспасія Манос |
| Династія: | Глюксбурги |
| Батько: | Костянтин І |
| Мати: | Софія Пруська |
Александр І (грец. Αλέξανδρος Α΄, 1 серпня 1893, Афіни — 25 жовтня 1920, Афіни) — четвертий король Греції з династії Глюксбургів. Старший син короля Костянтина І та онук короля Георга І.
Правління [ред.]
Олександр став королем 12 червня 1917 р., коли його батько Костянтин І наполягав на збереженні Грецією нейтралітету у Першій світовій війні. Оночасно прем'єр-міністр Греції був Елефтеріос Венізелос переконував на необхідності вступии у війну. На пропозицію останнього союзницькі війська Франції та Великобританії ввійшли до Греції, внаслідок чого король Костянтин відмовився від перстолу та був змушений тікати разом із спадкоємцем — старшим сином Георгом ІІ.
Молодий Александр, ініціатор Великої ідеї, як король насправді не мав реальної влади, був фігурою суто номінальною. Всі важливі державні рішення приймав Венізелос, завдання ж короля зводилися до прийняття параду військ тощо.
В листопаді 1919 р. король Александр таємно повінчався з Аспасією Манос, дочкою генерала Петроса Маноса, який не належав до жодної європейської монархічної династії. Це викликало гучний скандал. Зрештою їхній шлюб було офіційно визнано, проте Аспасія не стала королевою, отримала лише титул принцеси і звертатися до неї належало винятково як до Мадам Манос. Через 6 місяців подружжя виїхало до Парижу за умови, що ані під час подорожей, ані під час офіційних заходів вони не будуть присутні разом.
1920 р. завдяки таланту Венізелоса було досягнуто ряду дипломатичних перемог на мирній конференції, Греції поверталися території Смірни, Східної та Західної Фракії. Олександр став королем значно розширеної держави, він прагнув розширювати кордони далі в Анатолії, однак того ж року помер після того, як від укусу ручної мавпи почалося зараження крові.
Джерела [ред.]
|
|||||||
