Елефтеріос Венізелос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Елефтеріос Венізелос
грец. Ελευθέριος Βενιζέλος
Елефтеріос Венізелос
Прапор
Прем'єр-міністр Греції
6 жовтня 1910 — 25 лютого 1915 року
Попередник: Стефанос Драгуміс
Наступник: Дімітріос Гунаріс
10 серпня — 24 вересня 1915 року
Попередник: Дімітріос Гунаріс
Наступник: Александрос Заіміс
19 вересня 1916 — 27 червня 1917 року
Попередник: Ніколаос Калоєропулос
Наступник: Спиридон Ламброс
14 червня 1917 — 4 листопада 1920 року
Попередник: Александрос Заіміс
Наступник: Дімітріос Ралліс
11 січня — 6 лютого 1924 року
Попередник: Александрос Заіміс
Наступник: Дімітріос Ралліс
4 липня 1928 — 26 травня 1932 року
Попередник: Александрос Заіміс
Наступник: Александрос Папанастасіу
5 червня — 3 листопада 1932 року
Попередник: Александрос Папанастасіу
Наступник: Панаїс Цалдаріс
16 січня — 6 березня 1933 року
Попередник: Панаїс Цалдаріс
Наступник: Александрос Отонеос
 
Партія: Ліберальна партія
Народження: 23 серпня 1864(1864-08-23)
Ханья, Крит
Смерть: 18 березня 1936(1936-03-18) (71 рік)
Париж, Франція
 
Нагороди:
Орден Білого Орла

Елефтеріос Венізелос (грец. Ελευθέριος Βενιζέλος, 23 серпня 1864, Ханья, Крит — 18 березня 1936, Париж) — найвидатніший грецький державний і політичний діяч початку 20 століття. У 1910–1915, 1917–1920, 1924, 1928–1932, 1933 обіймав посаду прем'єр-міністра Греції.

Біографія[ред.ред. код]

Освіту здобув в Афінському університеті, після його закінчення в 1886 році повернувся на Крит, який на той час все ще знаходився під владою Туреччини. 1888 року Венізелос був обраний до Зборів Криту. Повстання 1897 р. призвело до виведення турецьких військ з Кріту, Венізелос очолив нові Національні збори острова, проголосивши в 1905 р. приєднання Криту до Греції.

У 1910 р. став засновником і лідером Ліберальної партії Греції. Брав участь у створенні Балканського союзу 1912. Домігся приєднання до Греції в результаті Балканських воєн 1912—-1913 острова Крит, Егейської Македонії, Західної Фракії та інших територій.

29 червня 1915 оголосив про вступ Греції у Першу світову війну на боці Антанти. Проте мав піти у відставку, зіштовхнувшись з опозицією. У серпні 1915 р. він повернувся до влади, але був змушений знову піти у відставку після висадки військ Антанти в Салоніках 1 жовтня 1915. Остання подія призвела до остаточного розриву між Венізелосом та про-германськи налаштованим королем Костянтином I.

25 вересня 1916 Венізелос втік на Крит. У жовтні 1916 він повернувся в Салоніки, де сформував Тимчасовий уряд, а 16 червня 1917 очолив новий уряд Греції в Афінах. Венізелос зазнав поразки на виборах у листопаді 1920, і після плебісциту 6 грудня 1920 р. в країну повернувся король Костянтин I. Венізелос повернувся до політичної діяльності тільки після другого зречення короля в 1922.

Також вводив Грецію в інтервенцію на території України (січень — квітень 1919 р.) і загарбницьку війну проти Туреччини (1919–1922).

У 1923 р. він представляв Грецію на конференції в Лозанні, в 1924 р. став на короткий період прем'єр-міністром, 4 липня 1928 знову очолив уряд і залишався на цій посаді (з перервами) до 1933 р.

У березні 1935 р. Венізелос також став натхненником антимонархічного повстання на острові Крит, придушеного промонархістським урядом. У тому ж році емігрував до Франції. Був засуджений у Греції до смертної кари, але потрапив під амністію, оголошену новим королем Георгом II.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]