Оттон I (король Греції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оттон І
Otto of Greece.jpg
1-й король
Початок правління: 1833
Кінець правління: 1862
Інші титули: Прем'єр-міністр Греції
Попередник: не було
Наступник: Георг І
Дата народження: 1 червня 1815(1815-06-01)
Місце народження: Зальцбург
Дата смерті: 26 липня 1867(1867-07-26) (52 роки)
Місце смерті: Бамберг
Дружина: Амалія Ольденбурзька
Діти: не було
Династія: Віттельсбахи
Батько: Людвиг І, король Баварії
Мати: Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська

Оттон І (грец. Όθων), (*1 червня 1815 — 26 липня 1867) — перший король незалежної Греції із династії Віттельсбахів, другий син короля Баварії Людвига І та Терези Саксен-Хільдбурґхаузенської. Правив у період 18331862 рр.

Ранні роки[ред.ред. код]

Отримав добру освіту (серед його викладачів був Шеллінг), яку поповнив подорожами по Німеччині та Італії. Батько, шанувальник стародавньої Греції, був єдиним монархом того часу, що захоплювався грецьким повстанням, тож Оттон успадкував від батька симпатію до грецького народу.

7 травня 1832 р. Лондонська конференція обрала Оттона королем Греції, а 8 серпня грецькі Народні збори одностайно підтвердили це обрання. 6 лютого 1833 р. він урочисто вступив на грецький престол. Разом з ним із Баварії до Греції прибули три регенти: Армансперг, Маурер та Абель, для управління країною до його повноліття.

1 липня 1835 року Оттон прийняв кермо влади в свої руки. У 1836-му він одружився з принцесою Амалією Ольденбурзькою.

Політика короля[ред.ред. код]

1834 р. молодий король переніс свою резиденцію до Афін, завдяки цьому місто почало бурхливо розвиватись. Дуже скоро було побудовано Королівський палац, закладено площу Синтагма (де пізніше зведуть Грецький парламент), а також, так звану Афінську трилогію: Афінський університет, Національну бібліотеку та Афінську академію. У наступні десятиліття також за ініціативи короля Оттона було закладено Національний парк, Заппіон (і нині діє як конференц-хол), а також стадіон Панатінаїкос, у якому відбулись перші відроджені олімпійські ігри у 1896 р.[1]

Оттон відкривав університети та інші навчальні заклади. Саме Оттон заснував Афінський політехнічний університет. Взагалі виявляв добрі наміри, але не виявив ні самостійності переконань, ні здібностей державного управління.

Захоплення ідеалами давньогрецької боротьби за свободу не заважали йому по співчувати усім реакційним прагненням і духу централізації, що охопили правлячі круги Греції. Навіть тут він не виявив самостійності та постійно підпадав під вплив різних партій: спочатку баварської, потім російської, французької та англійської. Переляканий революцією 1848 р., він присягнув на вірність конституції, але пізніше управління було суцільним ланцюгом систематичних її порушень.

Прийняття Конституції[ред.ред. код]

В результаті антикатолицького, та зрештою антибаварського повстання у країні, 1843 р. була принята Конституція, яка визначала, що наступником Оттона, спадкоємцем грецького престолу може бути тільки православний.

У Греції був апочаткований парламент, який обирався раз на три роки та був уповноважений обирати міністрів. Першим конституційним прем'єр-міністром Греції став Андреас Метаксас, сподвижник Каподистрії та Колокотроніса.

Конституція також проголошувала свободу друку і зборів, рівноправність усіх громадян перед законом.

Спадкоємці[ред.ред. код]

Шлюб Оттона з Амалії Ольденбурзької залишився бездітним. Тому їм було необхідно вибрати спадкоємця престолу; Амалія бажала принца з Ольденбурзької династії, проте король наполіг на кандидатурі свого брата Адальберта. Це викликало сімейний розлад, який довго обіймав грецьке суспільство.

Король Оттон був скинутий з престолу революцією 1862 р. Він добровільно, без боротьби, залишив Грецію, але прямо не відрікся від корони і згодом двічі заявляв про своє бажання зайняти престол. Він повернувся на батьківщину і жив у Бамберзі.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]