Алоади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Алоади (грец. Ἀλωάδαι) — велетні От і Ефіальт, сини Іфімедії й Посейдона (варіант: сини Алоея, онуки Посейдона), відзначалися незвичайною силою. Вони тринадцять місяців тримали в мідній посудині Ареса, поки його за допомогою хитрощів не визволив Гермес ; у дев’ятирічному віці намагалися побороти богів (подібно до титанів, з якими їх плутали). За одним переказом, От і Ефіальт хотіли дістатися до неба і домогтися кохання Гери й Артеміди, для чого думали навалити на Олімп гору Оссу, а на ОссуПеліон, але Аполлон повбивав їх стрілами. (Варіант: А. загинули, проколовши один одного списами, якими намагалися влучити в Артеміду, що пробігала повз них у вигляді лані.) За свою зухвалість брати після смерті були суворо покарані. В Аїді їх прикували до колони, їхні вуха вічно роздирав крик сови. Інші версії міфа розповідають про заснування А. беотійських міст Аскра та Гелікона, про створення ними культу муз На острові Наксос існував культ братів. У міфі про Алоади відбито боротьбу олімпійської релігії з стародавніми культами.

Література[ред.ред. код]