Андреєв Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Леоні́д Микола́йович Андре́єв (21 серпня 1871, Орел — †12 вересня 1919) — російський письменник, драматург. Родоначальник російського експресіонізму.

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Андреєв (прізвище)

Леонід Миколайович Андреєв
Дата народження:	Шаблон:21 серпня 1871
Місце народження:	Орел
Дата смерті:	12 вересня 1919
Місце смерті:	Мустамякі, Фінляндія
Національність:	росіянин
Мова творів:	російська
Рід діяльності:	письменник, драматург

[ред.] Біографія

Батько письменника - землемір-таксатор Микола Іванович. Мати - Анастасія Миколаївна. Спільне життя Андрєєвих складалося важко. Тільки з народженням сина Микола Іванович отримав посаду у банку. Миколу Івановича поважали за фізичну силу та почуття справедливості. Від нього Леонід Миколайович успадкував твердий характер. А від матері - свої творчі здібності. Анастасія Миколаївна дуже любила своїх дітей (в сім'ї їх було шестеро) і присвятила їм своє життя.

З дитинства Леонід Миколайович полюбляв театр та читав багато книжок.

Із 1882 року навчався в Орловській класичній гімназії. Не надто завзято ставився до навчання, проте старанно займався самоосвітою.

У 1889 році помирає батько Андреєва. Для родини знову настають важкі часи. Леонід Андрійович, як старший син, повинен забезпечувати сім'ю грошима. Тому дає багато приватних уроків, виконує іншу роботу.

У 1891 поступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Але був відрахований через неможливість оплачувати навчання. Продовжив здобуток освіти в Московському університеті. Згодом у Москву до сина переїхали і мати Леоніда Миколайовича з дітьми. Успішно склав державний екзамен, зайнявся юридичною практикою, проте швидко втратив цікавість до своєї професії.

Дебют Андреєва-прозаїка відбувся на сторінках "Кур'єра" у 1898 році, де була опублікована його розповідь "Баргамот і Гараська". У цей час Андреєв знайомиться із Горьким. Між ними зав'язується міцна дружба. Своїми вчителями Андреєв вважав Фрідріха Ніцше та Льва Толстого. Навесні 1900 року Горький вводить Андреєва в гурток московських письменників-демократів (рос. "Среда"). Андреєв уважно прислухався до критики на свої твори.

Цей період - творчий підйом Леоніда Миколайовича. Знайомиться із Олександрою Михайлівною Велігородською - внучатою племінницею Т. Г. Шевченка, що стала надійною помічницею в усіх справах письменника. У 1901 році у видавництві "Знання" виходить друком перший том "Розповідей" Андреєва, що перевидавався кілька разів та розійшовся тиражем більше 50 тис. екземплярів.

Перша п'єса Андреєва виходить у революційний 1905 рік ("До зірок"), де відображається щира захопленість автора ідеями боротьби за свободу та сміливість людини.

У лютому 1905 року Андреєв здавав свою квартиру для нелегальних зборів ЦП РСДРП, через що був заарештований. Також Андреєв брав участь у демонстраціях, мітингах, з'їздах. Проте сам письменник визнавав, що він не є справжнім революційним борцем, тому що він, як був поза будь-якими партіями, так і залишився. Його революційність проявлялася лише в сфері думки. У 1906 році помирає дружина письменника. Він намагається опанувати себе на острові Капрі, де відбувається розрив дружніх відносин з Горьким.

У 1908 році Андреєв оженився з Ганною Денисевич (вінчання відбулося 20 квітня в Ялті. Влітку вони переїхали в маленький новий будиночок у фінському селі Ваммельсуу.

Вість про початок Першої світової війни сприйняв із запалом, сподіваннями на краще життя. Також Андреєв вважав, що світова війна - гарний стимул для розвитку літератури. У 1916 році Леонід Миколайович очолив літературно-художній та критичний відділи нової петроградської газети "Російська воля". Також привітно ставився до Лютневої революції. Але згодом зрозумів, що його надії не будуть втіленні в життя. Називав більшовиків безумцями,що загублять Росію.

Письменник переїздить на свою дачу у Фінляднії. Хотів подорожувати Америкою та Європою. Проте цим задумам не судилося збутися. 12 вересня 1919 року Андреєв помер від параліча серця на дачі свого друга - лікаря та літератора Ф. Н. Фальковського

[ред.] Твори

• Повести и рассказы. М., 1957

[ред.] Дивись також

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Андреєв