Андреєв Леонід Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леонід Миколайович Андреєв
Leonid andreev terijokiy.jpg
Дата народження 9 (21) серпня 1871(1871-08-21)
Місце народження Орел
Дата смерті 12 вересня 1919(1919-09-12) (48 років)
Місце смерті Мустамякі, Фінляндія
Національність росіянин
Мова творів російська
Рід діяльності письменник, драматург

Леоні́д Микола́йович Андре́єв (*9 (21) серпня 1871(18710821), Орел, Російська імперія — †12 вересня 1919) — російський письменник, драматург. Родоначальник російського експресіонізму.

Біографія[ред.ред. код]

Батько письменника — землемір-таксатор Микола Іванович. Мати — Анастасія Миколаївна. Спільне життя Андрєєвих складалося важко. Тільки з народженням сина Микола Іванович отримав посаду у банку. Миколу Івановича поважали за фізичну силу та почуття справедливості. Від нього Леонід Миколайович успадкував твердий характер. А від матері — свої творчі здібності. Анастасія Миколаївна дуже любила своїх дітей (в сім'ї їх було шестеро) і присвятила їм своє життя.

З дитинства Леонід Миколайович полюбляв театр та читав багато книжок.

Із 1882 року навчався в Орловській класичній гімназії. Не надто завзято ставився до навчання, проте старанно займався самоосвітою.

У 1889 році помирає батько Андреєва. Для родини знову настають важкі часи. Леонід Миколайович, як старший син, повинен забезпечувати сім'ю грошима. Тому дає багато приватних уроків, виконує іншу роботу.

У 1891 поступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Але був відрахований через неможливість оплачувати навчання. Продовжив здобуток освіти в Московському університеті. Згодом у Москву до сина переїхали і мати Леоніда Миколайовича з дітьми. Успішно склав державний екзамен, зайнявся юридичною практикою, проте швидко втратив цікавість до своєї професії.

Дебют Андреєва-прозаїка відбувся на сторінках «Кур'єра» у 1898 році, де була опублікована його розповідь «Баргамот і Гараська». У цей час Андреєв знайомиться із М. Горьким. Між ними зав'язується міцна дружба. Своїми вчителями Андреєв вважав Фрідріха Ніцше та Льва Толстого. Навесні 1900 року Горький вводить Андреєва в гурток московських письменників-демократів (рос. «Среда»). Андреєв уважно прислухався до критики на свої твори.

Цей період — творчий підйом Леоніда Миколайовича. Знайомиться із Олександрою Михайлівною Велігородською — внучатою племінницею Т. Г. Шевченка, що стала надійною помічницею в усіх справах письменника. У 1901 році у видавництві «Знання» виходить друком перший том «Розповідей» Андреєва, що перевидавався кілька разів та розійшовся тиражем понад 50 тис. екземплярів.

Леонід Андреєв, портрет Рєпіна (1912)

Перша п'єса Андреєва виходить у революційний 1905 рік («До зірок»), де відображається щира захопленість автора ідеями боротьби за свободу та сміливість людини.

У лютому 1905 року Андреєв здавав свою квартиру для нелегальних зборів ЦП РСДРП, через що був заарештований. Також Андреєв брав участь у демонстраціях, мітингах, з'їздах. Проте сам письменник визнавав, що він не є справжнім революційним борцем, тому що він, як був поза будь-якими партіями, так і залишився. Його революційність проявлялася лише в сфері думки. У 1906 році помирає дружина письменника. Він намагається опанувати себе на острові Капрі, де відбувається розрив дружніх відносин з Горьким.

У 1908 році Андреєв оженився з Ганною Денисевич (вінчання відбулося 20 квітня в Ялті). Влітку вони переїхали в маленький новий будиночок у фінському селі Ваммельсуу.

Звістку про початок Першої світової війни сприйняв із запалом, сподіваннями на краще життя. Також Андреєв вважав, що світова війна — гарний стимул для розвитку літератури. У 1916 році Леонід Миколайович очолив літературно-художній та критичний відділи нової петроградської газети «Російська воля». Також привітно ставився до Лютневої революції. Але згодом зрозумів, що його надії не будуть втіленні в життя. Називав більшовиків безумцями, що загублять Росію.

Письменник переїздить на свою дачу у Фінляднії. Хотів подорожувати Америкою та Європою. Проте цим задумам не судилося здійснитися. 12 вересня 1919 року Андреєв помер від параліча серця на дачі свого друга — лікаря та літератора Ф. Н. Фальковського

Твори[ред.ред. код]

  • Повести и рассказы. М., 1957