Анна Цельська
| Анна Цельська пол. Anna Cylejska | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1402 — 1416 | ||
| Коронація: | 25 лютого 1403 | |
| Попередник: | Ядвіґа Анжуйська | |
| Наступник: | Ельжбета Грановська | |
| Народження: |
1381 або 1381 Целє, Словенія | |
| Смерть: |
21 березня 1416 або 21 травня 1416 Краків, Королівство Польське | |
| Поховання: | катедра святих Станіслава і Вацлава | |
| Країна: | Священна Римська імперія | |
| Рід: | графи Цельські | |
| Батько: | Viljem Celjskid[1] | |
| Мати: | Anna of Poland, Countess of Celjed[1] | |
| Шлюб: | Владислав II Ягайло | |
| Діти: | Ядвіґа Яґелонка і Ядвіґа Ягеллонка | |
Анна Цельська (кінець 1380 або початок 1381 — 20 або 21 березня[2] 1416 у Кракові) — королева Польщі, друга дружина короля Владислава ІІ Ягайла, донька графа Цельського Вільгельма фон Цельє і Анни — доньки польського короля Казимира ІІІ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Молодість у Цельє[ред. | ред. код]
У 1394, після смерті батька і другого одруження своєї матері, попала під опіку свого дядька, графа Германа ІІ фон Цельє[3]. Наприкінці 1400 років до Цельє прибуло польське посольство, у складі якого були Іван з Обехова, Гінча з Роґува та Ян з Островця. Вони прибули за наказом польського короля Владислава II Ягайла з метою укладання з графом Германом попередньої шлюбної угоди між Владиславом та Анною. Згідно з традицією вже помираюча Ядвіґа Анжуйська нібито рекомендувала, щоб Анна після неї зайняла польський трон[3]. 23 квітня 1401 Папа Римський Боніфацій IX благословив майбутніх молодят, оскільки Анна була у третьому коліні спорідненою з першою дружиною Ягайла Ядвіґою.
Одруження з Владиславом Ягайлом[ред. | ред. код]
16 липня 1401 року Анна прибула до Кракова, однак шлюб відкладався вісім місяців. 29 січня 1402 року у Кафедральному соборі святих Станіслава і Вацлава на Вавелі Анна Цельська стала другою дружиною Владислава Ягайла. 25 лютого 1403 у тому ж самому соборі Анна була коронована на короля Польщі.
Завдяки шлюбу з Анною король Польщі зміцнив свою владу у Королівстві, одружуючись із представницею династії П'ястів по родинній лінії. Королева часто супроводжувала короля у численних подорожах. У 1405 році запросила на Вавель свого дядька Германа Цельського, у 1410 році — свого дядька Зигмунта Люксембурзького, який був послом німецького короля. У 1412 році разом з чоловіком організувала весілля княгині мазовецької Цимбарки і австрійського князя Ернста. У роках 1413—1414 перебувала у Литві в зв'язку з місією християнізації Жмуді[4].
Плітки[ред. | ред. код]
У період одруження з Ягайлом Анну підозрюють у невірності[4]. 1407 року староста краківський Клеменс з Москожева (пол. Klemens z Moskorzewa) звинуватив королеву у зраді з польськими лицарями Якубом Кобилянським та Миколаєм Чайковським. Ці звинувачення були визнані неправдивими, архієпископ ґнєзенський Миколай Куровський зняв з Анни усі звинувачення. Роком пізніше була звинувачена у зраді з Яном Тенчинським, 1411 — з її недавнім захисником Миколаєм Куровським.
Смерть і поховання[ред. | ред. код]
В кінці 1415 року Анна захворіла і 20 чи 21 березня 1416 року померла у Кракові. Була похована у катедрі на Вавелі поблизу вівтаря Святої Дороти. У шлюбі Анни і Ягайла була народжена 8 квітня 1408 року донька Ядвіґа Ягеллонка (1408—1431).[5].
Дослідниця Кристина Перадзька стверджувала, що вона померла 21 травня 1416 та була похована в каплиці королеви Софії Краківської катедри (тепер тут пам'ятник графа Потоцького),[6] також, посилаючись на напис надгробного каменя Ульрика фон Тека в костелі у Міндельгаймі, про дату смерти її матері у 1425 році.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Wdowiszewski Z. Genealogia Jagiellonów i Domu Wazów w Polsce. — Kraków, 2005. — S. 67—68 (pierwodruk: 1968); Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań — Wrocław, 1999. — S. 128.
- ↑ а б Spórna M., Wierzbicki P. Słownik władców Polski i pretendentów do tronu polskiego… — S. 23.
- ↑ а б Spórna M., Wierzbicki P. Słownik władców Polski i pretendentów do tronu polskiego… — S. 24.
- ↑ Wdowiszewski Z. Genealogia Jagiellonów… — S. 81.
- ↑ Pieradzka K. Anna Cylejska… — S. 121.
- ↑ Pieradzka K. Anna (1366—1425)… — S. 123.
Джерела[ред. | ред. код]
- Pieradzka Krystyna. Anna Cylejska // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1935. — t. 1. — стор. 121. (пол.)
- Spórna M., Wierzbicki P. Słownik władców Polski i pretendentów do tronu polskiego. — Kraków : Zielona Sowa, 2003. — стор. 23—24. — ISBN 83-7389-189-7 (пол.)
- Wdowiszewski Z. Genealogia Jagiellonów i Domu Wazów w Polsce. — Kraków : Avalon, 2005. — стор. 66—68. — ISBN 83-918497-2-4 (пол.)
|
