Вавель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вавель
пол. Wawel
Вавель - вигляд з міста
Вавель - вигляд з міста
Країна: Польща Польща
Місце розташування: Краків
Географічні координати: 50°03′14″ пн. ш. 19°56′05″ сх. д. / 50.05389° пн. ш. 19.93472° сх. д. / 50.05389; 19.93472

Вавель (пол. Wawel, в перекладі з польської — пагорб) — замковий комплекс на однойменному пагорбі в місті Кракові, стародавній столиці Польщі. Розташований на лівому березі річки Вісла. Має надзвичайне значення для історичної свідомості й самоідентифікації польського народу.

Історія[ред.ред. код]

Замок Вавель у 16 столітті
Катедра у Вавелі
  • За даними археологічних розкопок на пагорбі Вавель було поселення віслян ще в 11 ст.
  • Король Вацлав II сприяв зведенню перших кам'яних споруд між 1290 та 1300 роками.
  • 1499 року замок спустошила пожежа. Відновлення розпочав Олександр Ягеллон. Найбільший обсяг відновлювальних робіт виконано за короля Сигізмунда І Старого. 1595 року на Вавелі сталася чергова пожежа, що спонукало новий етап відновлювальних робіт.
  • 1724-1728 — спроби відновлення замку, не доведені до завершення.
  • Загарбницькі розділи Польщі у 1772, 1793, 1795 рр. призвели до розчленування країни - Краків відійшов до складу Австрії. Частину будівель переобладнано на казарми для австрійських вояків. 1830 року Франциском Марією Лянчі розроблено проект перебудови у неоготичному стилі, який не було реалізовано. Після 1848 року розпочато модернізацію оборонної системи пагорба. При цьому розібрано частину середньовічного муру, дві башти та ряд будинків і на їх місці протягом 18521856 років збудовано військовий шпиталь за проектом Фелікса Ксенжарського.[1]
  • Відновлювальні роботи розпочалися лише 1905 року.

Суміш стилів[ред.ред. код]

Готичний надгробок короля Казимира Великого, 14 століття
Вавель. Галереї доби Відродження

Довге існування і черга перебудов мало змінили середньовічну, тісну забудову замку. Її не змінило навіть облаштування одного з дворів замку у формах італійського палаццо з трьома відкритими галереями. Замковий костел, його різні частини, мають ознаки романської доби (крипта Св. Леонардо), готики, Відродження, доби бароко тощо. Особливістю інтер'єрів замку була рідкісна суміш залишків готики разом з оздобами доби Відродження, пов'язані тісними культурними і релігійними зв'язками з Італією та Римом. Краківський королівський двір був справжнім мистецьким центром, зорієнтованим на італійські культурні досягнення. В Кракові виготовляли поліхромні кахлі, ювелірні вироби. В замку Вавель облаштували власну ткацьку мануфактуру. З 16 століття Краків став друкарським центром Польщі.

На Вавелі роками працювали митці з Італії — зброярі з Мілана, архітектори, скульптори, художники. Серед них:

  • Б. Береччі (каплиця Сигізмунда І в кафедральному соборі)
  • Франческо Фйорентіно і Б. Береччі (замкове подвір'я з галереями)
  • Франческо Фйорентіно (надгробок Яна Ольбрахта, собор на Вавелі)
  • Санті Гуччі (надгробки)
  • Томмазо Долабелла (релігійні образи)

20 століття[ред.ред. код]

Портрет Гуго Коллонтая

Після відновлення своєї державності у 1918 р. розпочалися реставраційні роботи на Вавелі. В замок передано мистецькі твори іноземних і національних майстрів, живопис, меблі, витвори декоративно-ужиткового мистецтва, серед них коштовна колекція аррасів Вавеля.

1912 року магістрат Кракова влаштував конкурс проектів реставрації будинків шпиталю з метою подальшого використання їх для Національного музею. До змагання допущено лише краківських архітекторів, що викликало критику.[2] 1926 року у Краківському технічному товаристві знову точилась дискусія про можливість влаштування Національного музею і лапідарію в будинках шпиталю після відповідної реставрації та адаптації. Задум відстоював проектант реставрації Тадеуш Стриєнський, а також Славомир Одживольський, Ян Перось. У цієї ідеї були противники, які вважали, що для музею слід збудувати нове приміщення на вулиці Вольській. Серед противників були Владислав Екельський, Адольф Шишко-Богуш. Прийняття рішення було відкладено.[3]

Замок — відомий музейний центр Польщі. В його залах розміщено колекції зброї (серед них історичний меч Щербець), гобеленів, історичних документів, пов'язаних з державницькою діяльністю Гуго Коллонтая (1750—1812 ) і створенню Польської Конституції Третього травня 1791 року.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Białkiewicz Z. Feliks Księżarski — Krakowski architekt epoki historyzmu. — Kraków, 2008. — S. 41. — ISBN 978-83-7188-121-3.
  2. M. Sprawy bieżące // Czasopismo Techniczne. — № 18. — 1912. — S. 240.
  3. Tadanier F. Budowa Muzeum Narodowego w Krakowie // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 40—49.

Джерела[ред.ред. код]

  • Franaszek Antoni Wawel. Warszawa: Wydawnictwo Arkady, 1988, ISBN 83-213-3448-2
  • Grychowki Michał, Czyżewski Krzysztof J. Katedra wawelska.— Katowice: Videograf II, 2001. ISBN 83-7183-172-2
  • Ostrowski Jan K., Podlecki Janusz. Wawel. Zamek i katedra.— Kraków: Wydawnictwo Karpaty, 1996. ISBN 83-85204-25-3
  • Skowron Ryszard. Wawel. Kronika dziejów.— Kraków: Zamek Królewski na Wawelu, 2001. ISBN 83-88476-05-X

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]