Антуан Куазевокс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Антуан Куазевокс
Antoine Coysevox
Antoine Coysevox.jpg
Ім'я при народженні Antoine Coysevox
Дата народження 29 вересня 1640(1640-09-29)
Місце народження Ліон
Дата смерті 10 жовтня 1720(1720-10-10) (80 років)
Місце смерті Париж
Національність француз
Навчання в Королівській Академії живопису і скульптури в Парижі.
Напрямок бароко і класицизм
Працював у містах Париж
Основні роботи портрет, міфологічний жанр, кінний монумент, надгробок

Антуан Куазевокс (Куазево, Козево (див. вимову в fr:Antoine Coysevox) фр. Antoine Coysevox, 29 вересня 1640, Ліон10 жовтня 1720, Париж) — скульптор і декоратор Франції 2-ї половини 17 століття. Працював в стилістиці бароко, хоча офіційним стилем доби правління короля Луї XIV проголосили класицизм. Робив портретні бюсти, працював в меморіальній пластиці (надгробок кардинала Дж. Мазаріні).

Біографія[ред.ред. код]

Майбутній скульптор народився в місті Ліон. Навчався в Королівській Академії живопису і скульптури в Парижі. В 20 років за успіхи в скульптурі був назначиний придворним скульптором короля Франції. Був викладачем в Королівській академії, яку сам же і закінчив. Як скульптор брав участь у проектах короля Луї 14-го по оздобленню палацу в Версалі і тамошнього парку, створеного геніальним садівником Ленотром. Помер у Парижі.

Перелік головних творів[ред.ред. код]

  • портрет матері художника Іасента Ріго
  • бюст художника Шарля Лебрена
  • бюст міністра фінансів Кольбера
  • бюст «Великого Конде»(принц Луї Другий Конде), бронза,Лувр
  • Кінний портрет короля Луї 14-го на барельєфі(перехід через річку Рейн),Версальський палац,зал Війни
  • Дівчина з мушлею, статуя в парку Версаль
  • Великі декоративні вази, парк Версаль
  • аллегорія річки Дордонь,парк Версаль
  • аллегорія річки Гаронни, парк Версаль
  • алегорія річки Сена, 1706, Лувр
  • Нептун, 1705,Лувр
  • Амфітріта, 1705, Лувр
  • бюст гравера Жерара Одрана, Лувр
  • бюст короля Франції Луї 14-го. 1689,музей Карнавелє, Париж
  • Кінні монументи «Меркурій» та «Слава»,сад Тюільрі
  • Надгробок кардинала Дж.Мазаріні,1689-1693,Лувр
  • портрет Пьєра Міньяра, теракота, Ермітаж, Петербург

Галерея скульптур[ред.ред. код]

Куазевокс, портретні бюсти[ред.ред. код]

Портретний бюст принца Луї II Конде.[ред.ред. код]

Скульптор Куазевокс, портрет Луи II де Бурбон-Конде, Принца де Конде. Бронзовий бюст. (Лувр)

Куазевокс створив декілька вдалих портетних бюстів. Серед портретів колег — це бюст гравера Жерара Одрана. Розкішна, модна перука і велична поза поріднюють бюст з зображеннями аристократів, бо так диктувала мода. Палацовість була притаманна в ту добу навіть архітектурним будівлям, непалацовим за своїм призначенням (будівля Коллежу чотирьох націй,Париж, арх. Луї Лево, 1661-1665 рр., нині Вранцузька Академія наук).

Справжнім шедевром став бронзовий бюст принца Конде. Дуже вдалий полководець, Луї II Конде відрізнявся жорстокістю, блюзнірством, грубим поводженням навіть з близким оточенням. Він з тих антипатриотів, що обертав свою зброю проти своєї країни.Конде-прибічник Фронди, що воювала проти короля і кардинала Мазаріні.Це він спустошував північні області Франції, це він намагався створити самостійне князівство в своїх землях. Бурхливо проведена молодість, перебування у в'язниці і хвороба зробили його неприємним і антипатичним. Навіть після політичного примирення з королем і кардиналом, його на вісім років відсторонили від справ, бо не довіряли.

Перед скульптором стояло важке завдання створити репрезентативний портрет хворої(хворів на ревматизм)і неприємної, але небезпечної особи. Куазевокс гідно справився з завданням, висунувши на перший план розкішне вбрання Конде і блискучі засоби обробки бронзи. Це трохи затьмарило сміливо змальвану, правдиву і непрємну характеристику образу.

Жоден з портретів Луї II Конде фарбами не передає усю складність характеру по-своєму скаліченої особи принца.

Худ.Давид Тенірс, принц Конде.

Джерела[ред.ред. код]

  • Всеобщая история искусств,т 4,М, «Искусство», 1963 «рос»
  • Каптерева Т.П.,Быков В. Е. «Искусство Франции 17 века». — М, «Искусство», 1969 (рос)