Асамська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Асамська мова
Поширена в: Індія, Бангладеш, Бутан
Носії: 15 млн.
Класифікація: Індо-Європейська
Індоіранська гілка
Індоарийська група
Східна підгрупа
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1 as
ISO 639-2 asm

Асамська мова (অসমিয়া, Асамія) — мова індоарійської групи індоєвропейської сім'ї. Є рідною приблизно 15 мільйонам людей, що живуть переважно в північно-східному індійському штаті Асом і сусідніх штатах. Невеликі меншини, що говорять асамською мовою, живуть також в Бангладеші і Бутані. Асамська мова використовує пристосовану бенгальську абетку.

Асамська мова близька бенгальській мові і орія. Всі три мови відбулися з магадхи, східного діалекту пракриту. Найстародавніші сувої асамською мовою датуються XIV століттям за часів правління короля Дурлабхнараяна. На асамську мову за історію її існування значно впливали тибето-бірманські та австроазійські мови.

Новий розвиток отримала у XIX ст. Появі літературної мови сприяла поети та письменники Хемчандра Баруа та Ґунабхірам Баруа. Засновником сучасної ассамської літератури вважається Лакшмінатх Безбаруа. Елегію, сонет та білий вірш до ассамської літератури ввів Хітешвар Барбаруа. Засновником історичного роману став Раджанікант Бордолай.