Гуджараті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуджараті
ગુજરાતી
Поширення ґуджараті
Поширення ґуджараті
Поширена в Індія (45,5 млн)
Пакистан
Танзанія (250 тис.)
Уганда (147 тис.)
Кенія (50 тис.)[1]
Носії 46,5 млн[1]
Писемність Gujaratid
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Індо-іранські мови
Індоарійські мови
Західні індоарійські мови
Офіційний статус
Офіційна Індія Індія
Регулює Офіційно не регулюється
Коди мови
ISO 639-1 gu
ISO 639-2 guj
ISO 639-3 guj

Гуджара́ті або гуджара́тська мова (самоназва: ગુજરાતી, Gujǎrātī) — індоарійська мова народу гуджаратців, поширена переважно в індійському штаті Гуджарат та на прилеглих територіях Даман і Діу та Дадра і Нагар-Хавелі. Цією мовою розмовляє 46,5 млн осіб (станом на 1997 рік)[1], що робить її 26-ю за кількістю носіїв у світі.

У XIX ст. новому розвитку мови сприяли Нармадашанкар Даве, Нандашанкар, Навальрам Пандья, Далпатрам. У наступному сторіччі естафету підхопили Наналал, Раманбхаї Нілкантх, Нарсімхрао Діветія, Калапі, Ґовардханрам Трипатхі, Балвантрай Тхакор.

Серед відомих осіб, для яких ця мова є рідною, «батько Індії» Магатма Ґанді, «батько Пакистану» Мохамад Алі Джинна, співак Фредді Мерк'юрі і «залізна людина Індії» Сардар Валлабхбхай Пател.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Савельева Л. В. Язык гуджарати. — М., 1965.
  • Гуджарати-русский словарь. В. В. Мамаева, под ред. Л. В. Савельевой. — Москва, 1990.
  • Cardona G. A Gujarati reference grammar. Phil., 1965.
  • Mehta B.N. The modern Gujarati-English dictionary. Baroda, 1925.
  • Trivedī K.P. Gujarātī bhāṣānum̃ bṛhad vyākaraṇ. Bombay, 1919.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіпедія
Вікіпедія