Індоіранські мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Індоіранські мови — одна з груп індоєвропейських мов, поширена в Індії та Ірані. Багато лінгвістів не виділяють окремої індоіранської групи, а схильні розглядати іранські та індійські мови як підгрупи індоєвропейської мовної сім'ї[1]
[ред.] Класифікація
Поділяється на мови:
- індійські (гінді, урду, бенгальська, маратхі, гуджаратська, пенджабі, орія, ассамська, синдхі, непальська, сингальська, циганська, а також давньоіндійські санскрит і пракрити);
- іранські (перська, таджицька, осетинська, курдська, белуджійська, татська, талиська, мунджанська, ягнобська, памірські та ін.).
[ред.] Примітки
- ↑ Зокрема, у словнику мовознавчих термінів за редакцією радянського лінгвіста Дитмара Розенталя під гаслом «индоевропейские языки».
[ред.] Література
- Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткжй тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
