Белзець (Польща)
Село
Координати 50°22′ пн. ш. 23°25′ сх. д. / 50.367° пн. ш. 23.417° сх. д.Координати: 50°22′ пн. ш. 23°25′ сх. д. / 50.367° пн. ш. 23.417° сх. д.
|
Белзець[2], або Белжець (пол. Bełżec, Bełzec) — село в Польщі, у гміні Белзець Томашівського повіту Люблінського воєводства. Центр однойменної гміни. Населення — 2687 осіб (2011[1]).
Географія[ред. | ред. код]
Розташоване неподалік українського кордону, на Закерзонні (в історичному Надсянні).
Туризм[ред. | ред. код]
Белзець — важливий вузол пішохідних і велосипедних туристичних маршрутів, які провадять до найцікавіших місць гміни.
Історія[ред. | ред. код]
Белзець утворився на початку XVI ст. 1 березня 1607 р. король Сигізмунд ІІІ видав привілей белзькому войському Самуелю (Самійлу) Липському, згідно з яким той отримував право заснувати місто на «ґрунтах переворських», поселення отримало міські права (магдебурзьке право), встановлювались ярмарки на дні святих Аґнешки та Вавжинця.
Однак місто не розвинулось в результаті конкуренції з боку Нароля і Томашова Любельського. Недалеко від нього, у Чарнецькій Долині, відбулась, за переказами, сутичка гетьмана Стефана Чарнецького зі шведами; курган, який знаходиться тут недалеко від каплички св. Яна Непомуцького, вважається могилою солдатів, що загинули в цій сутичці. Село стало в 1887 році значним прикордонним пунктом залізниці Львів — Белзець, що спричинило приплив поляків.
За переписом 1900 року в селі було 1753 жителі, за конфесіями: 1280 римокатоликів, 364 греко-католики, 104 юдеї та 5 інших віровизнань.[3](нім.)
У 1918–1919 р. у Белжці та його околицях відбувались запеклі бої між поляками та українцями під час нападу військ Польщі на ЗУНР.
Станом на 1.01.1939 проживало 2420 осіб, з них 400 українців-греко-католиків, 1900 поляків, 120 євреїв[4]. За іншими місцева греко-католицька парафія налічувала 278 вірян[2].
У середині вересня 1939 року німці окупували село, але вже 26 вересня 1939 року відступили і передали Червоній армії, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. Однак Сталін обміняв Закерзоння на Литву і на початку жовтня СРСР передав село німцям, південніше села проліг кордон. Найтрагічнішим періодом була німецька окупація, коли гітлерівці заснували тут у 1940 р. концентраційний табір для циган, пізніше для євреїв. В ньому загинуло близько 434,500 осіб.[5], у тому числі близько 1,5 тис. поляків та українців, переважно засуджених за допомогу євреям. На пам'ять жертв нацизму споруджено монументальний мавзолей-музей, відкритий у 2004 р. На військовому цвинтарі відпочивають солдати Вересня, які полягли під Белжецем.
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 1366 | 288 | 954 | 124 |
| Жінки | 1321 | 266 | 780 | 275 |
| Разом | 2687 | 554 | 1734 | 399 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
.jpg)
Дерев'яна греко-католицька церква святого Василя Великого у Белзці — це приклад старовинної сакральної архітектури XVIII ст.[7] Зведена 1756 року в Липську, звідки пізніше перенесена в Белзець[2]. У 1838 році перебудована[2]. Була пошкоджена під час Другої світової війни[2]. Після виселення українців у 1947 році використовувалася як шкільний склад[2]. Поруч з церквою міститься цвинтар[2].
У 1866 році в селі було зведено греко-католицьку плебанію, нині зруйнована[2]. Раніше також існувала греко-католицька капличка святих Павла та Петра[2].
Тутешній парафіяльний костел з 1912 р. має старовинне обладнання, наприклад, дерев'яну фігуру св. Антонія і ковчеги для святих мощей. На південно-західному кінці села росте історичний екземпляр ялівця звичайного висотою 7,5 м.
Неподалік, у селі Хиже, знаходиться цікава каплиця Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії з 1840 р., капличка св. Антонія XIX ст. У багатьох місцевостях збереглись старовинні будинки та обійстя.
Транспорт[ред. | ред. код]
Через Белзець проходить залізниця, у селі є залізична станція.
Особистості[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Теодор Яхимович (1800—1889) — український митець-маляр, театральний декоратор.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в г д е ж и к Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 316. (пол.)
- ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XII. Galizien. Wien (online).
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 64.
- ↑ Between March and December 1942, the Germans deported some 434,500 Jews, and an indeterminate number of Poles and Roma (Gypsies)to Belzec, to be killed. http://www.ushmm.org/wlc/article.php?lang=en&ModuleId=10005191 [Архівовано 6 травня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1936 — Перемишль, 1936 — с. 89. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Bełzec (z przysiołkiem Brzeziną) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 130. (пол.) — S. 130—131. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Белзець (Польща)
- Белжець // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
| ||||||||||||||
