Боб Марлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Боб Марлі
Robert Nesta Marley
фотографія
Боб Марлі. Концерт в Цюріху. 1980 р.
Основна інформація
Повне ім'я Роберт Неста Марлі
Дата народження 6 лютого 1945(1945-02-06)
Місце народження Ямайка Ямайка,
Найн-Майлс
Дата смерті 11 травня 1981(1981-05-11) (36 років)
Роки активності 1962-1981
Країна Ямайка Ямайка
Національність ямаєць
Професія Співак, Гітарист
Жанр Регі, Ска
Колективи The Wailers
Лейбл Studio One,
Beverley's,
Upsetter/Trojan,
Island/Tuff Gong
http://www.bobmarley.com/

Боб Ма́рлі (Bob Marley), справжнє ім'я Роберт Неста Марлі (Robert Nesta Marley; 6 лютого 1945, Сант-Енн, Ямайка — 11 травня 1981, Маямі, Флорида, США) — виконавець регі, перший артист Ямайки, що зумів досягти міжнародного визнання. У своїх піснях він розповідав про труднощі і щоденну боротьбу народу Ямайки, створюючи портрети людей пригноблених і обділених, але щирих, світлих, натхненних, що було невичерпним джерелом їхньої сили. Його хист і темперамент залишили яскравий слід у творчості багатьох поколінь етнічних музикантів. Завдяки йому сонячна музика Ямайки стала невід'ємною частиною світової музичної культури.

Дитинство[ред.ред. код]

Народився 6 лютого 1945 року в селі Найн-Майл (Nine-Mile), провінція Свята Ганна, Ямайка. Його батько, Norval Sirclay Marley, служив офіцером морського флоту, коли познайомився з 18-літньою тубільною дівчиною, майбутньою матір'ю Боба Марлі. Занадто велика різниця у віці й соціальному статусі не принесла цій родині щастя. Роберт був ще дитиною, коли залишився без батька. Після декількох років життя в Найн Майлз 14-літнім підлітком він відправився на пошуки щастя в Кінгстон, столицю Ямайки. Роберт став учнем місцевого співака Джо Гіггса (Joe Higgs) і тоді ж познайомився, і близько зійшовся з Невілом О'Райлі Лівінгстоном (Neville O'Riley Livingstone) на прізвисько Банні (Bunny). Зблизила їх, причому на довгі роки, звичайно ж, любов до музики.

Початок творчої діяльності[ред.ред. код]

У 1962 році Боб Марлі записав перший сингл «Judge Not», але, не зумівши поділити гонорар із продюсером Леслі Конгом (Leslie Kong), порвав з ним відносини. У 1963 — Марлі зібрав свій першій гурт, який назвав Teenagers. Учасниками гурту були Пітер Тош (Peter Tosh), Банні Лівінгстон, Джуніор Брейсвейт (Junior Braithwaite), Бенерлі Келсо (Benerly Kelso) і Черрі Сміт (Cherry Smith). Гурт не раз змінював назву, називався Wailing Rudeboys, поки нарешті не перетворився в The Wailers. Незабаром у легендарній Studio One команда вже записувала свою першу серйозну роботу — сингл «I'm Still Waiting» із продюсером Коксоном Доддом (Coxsone Dodd).

На початку 1966 року, незважаючи на первісний успіх і близько 70 уже готових пісень, учасники Wailers розбіглися хто куди. У лютому Боб Марлі одружився з Ритою Андерсон (Rita Anderson), вокалісткою групи Soulettes, і перебрався з нею в Сполучені Штати, де жила його мати. Молоде сімейство поселилося в Нью-Йорку, і Боб знайшов роботу на фабриці. Його ентузіазму ледь вистачило на півроку. Повернувшись у жовтні 1966 року на Ямайку, він реанімував Wailers з участю Лівінгстона і Тоша. Усі троє музикантів до того часу примкнули до растафаріанів, адептів домінуючої на Ямайці віри Rastafari, що значно вплинула на світогляд Боба Марлі і всю його музичну творчість.

У 1968 році Wailers налагодили стосунки з продюсером Денні Сімсом (Danny Sims) і записали з ним масу нового матеріалу, хоча їхнє співробітництво протривало усього рік. Його замінив Лі «Скретч» Перрі (Lee «Scratch» Perry), під керівництвом якого музиканти зробили нові версії найвідоміших своїх пісень: «My Cup», «Duppy Conqueror», «Soul Almighty», «Small Ахе» й інших. За допомогою бек-групи Upsetters, що залучав Лі Перрі, у цей період Wailers додали звучанню регі ті характерні риси, що дозволили йому упевнено вийти на світовий музичний ринок: оригінальні ритми, могутній вокал і винахідливе продюсування.

Музиканти Upsetters, басовитий Естон Барретт (Aston «Family Man» Barrett) і його брат, барабанщик Карлтон Барретт (Carlton Barrett) у 1970 році влилися в ряди Wailers. Через рік команда заснувала власний незалежний лейбл Tuff Gong і встигла випустити трохи синглів, перш ніж відправитися в Лондон, де були узаконені їхні взаємини з компанією звукозапису Island Records, що взяла під свою опіку новостворений лейбл.

Світова слава[ред.ред. код]

Альбом 1973 року «Catch a Fire», дебют на Island Records, був у той же час і перший альбом групи, виданим за межами Ямайки. Пластинка принесла Wailers вдачу, інтерес до регі виявили меломани за межами Ямайки, що підтвердили гастролі групи в Америці і Великобританії. Wailers продовжували завойовувати європейську й американську аудиторії, виступаючи на розігріві в таких ведучих артистів, як, наприклад, Брюс Спрінгстін (Bruce Springsteen). Вкусивши перших плодів справжнього успіху, Лівінгстон і Тош вирішили відправитися в сольне плавання. Боб Марлі продовжив творчу кар'єру, заручившись підтримкою тріо I — Threes, у якому, крім його дружини Рити Марлі, грали також Марсія Гріффіт (Marcia Griffith) і Джуді Моватт (Judy Mowatt). Колектив Марлі з заново перетасованим складом одержав назву Bob Marley and the Wailers. Вони продовжували багато їздити з концертами аж до 1975 року, коли підійшов час розібратися з накопиченим матеріалом. З нових напрацювань вийшов міцний альбом «Natty Dread» (1975), перший у кар'єрі групи фіналіст британський Тор 40 і американський Тор 100. Найефектнішим номером на альбомі був сингл «No Woman, No Cry», класичний зразок творчості Марлі, що піднявся на першу позицію англійського чарта.

Тріумфом Bob Marley and the Wailers у Великобританії стали два шоу в лондонському залі Lyceum Ballroom, що пройшли з великим ажіотажем. Блискуче відігравши концерти для глядачів усіх рас і відтінків шкіри, за матеріалами двох виступів група підготувала концертний альбом «Live» (1975).

Популярність екзотичної команди росла по наростаючій, підкріплювана усе більш високою якістю нових релізів. У 1976 році пластинка «Rastaman Vibration» стрімко злетіла в чартах багатьох країн світу, потрапивши в Тор 10 Сполучених Штатів. Сингл «Roots, Rock, Reggae» скорив Тор 40 R&B-чарта США. Ігнорувати це явище, що зайняло свою унікальну нішу в поп-мейнстімі, було вже неможливо. Важливим свідченням визнання стало звання кращої групи 1976 року, за результатами опитування читачів журналу «Rolling Stone».

В міру зростання інтересу до творчості чорношкірого музиканта у світі, змінювалося і ставлення до нього на батьківщині. Боба Марлі почали сприймати як культову фігуру, національний символ, майже міфічний персонаж, кожне слово якого підхоплювалося і передавалося з вуст у вуста.

У 1977 році з'явився альбом Bob Marley and the Wailers «Exodus», кульмінаційна крапка в кар'єрі артиста. По усьому світі розлетілися хіти «Jamming», «Waiting in Vain», «One Love/People Get Ready», а сингл «Exodus» став найвищим досягненням команди в американських рейтингах продажів, відзначивши в Тор 20 чарта R&B. У створенні альбому брав участь розширений колектив музикантів, що включав, крім фронтмена і тріо I-Threes, також братів Барретів і лід-гітариста Джуліана «Джуніора» Марвіна (Julian (Junior) Marvin).

Bob-Star.jpg

Через рік Марлі представив ще один LP «Kaya» (1978), що включав яскраві композиції «Is This Love» і «Satisfy My Soul». У Великобританії диск прийняли чудово, він відзначився в першій п'ятірці національного рейтингу продажів, а сингл «Is This Love» зафіксований в англійському Тор 10. У США інтерес до альбому був набагато нижчим, в ефірі американських радіостанцій до того часу домінували диско і нова хвиля.

Новий студійний лонг-плей «Survival» Марлі записав у 1979 році. Британські шанувальники команди гарантували йому влучення в Тор 20. У червні 1980 року світ побачив 12-й альбом артиста — «Uprising», що в перекладі означає «повстання». Диск став наступним комерційним успіхом музиканта, у першу чергу у Великобританії. Альбом «Uprising», і хіт-сингл «Could You Be Loved» скорили Тор 10. Останнє повстання Боба Марлі закінчилося трагічно. Відкривши велике світове турне чудовим виступом у тільки що звільненому Зімбабве, Bob Marley and the Wailers почав об'їжджати країну за країною, причому з величезним успіхом. Наприклад, їхній концерт під відкритим небом у Мілані зібрав понад 100 тисяч глядачів. З не меншим захопленням музиканта вітали на Ямайці, але через погане самопочуття він не зміг відіграти на батьківщині всі заплановані концерти. Навесні 1981 року команда приїхала в Сполучені Штати. Під час шоу в нью-йоркському Central Park артист прямо на сцені знепритомнів. У госпіталі з'ясувалося, що в нього важка форма раку — хвороба зайшла надто далеко.

Смерть[ред.ред. код]

Боб Марлі пішов з життя 11 травня 1981 року. Йому було 36 років. Його смерть і кінець кар'єри The Wailers не зупинили нову хвилю інтересу до творчості цього геніального сина Ямайки. Рита Марлі, яка все життя підтримувала і супроводжувала чоловіка, після його смерті спробувала почати сольну кар'єру. Деякі її пісні, наприклад, «One Draw», «Many Are Called» і «Play Play», звернули на себе увагу меломанів, але до середини 80-х вона майже цілком відійшла від шоу-бізнесу і присвятила себе родині — адже за роки музичної активності Боба Марлі Рита паралельно з концертами і студійними записами встигла народити сімох дітей. Дейвід, старший син Боба Марлі, відомий більше як Ziggy, досить успішно вибудував свою артистичну кар'єру і став популярним поп-виконавцем, очолюючи групу Melody Makers. Це сімейний «бізнес»: у колективі залучені ще троє дітей Боба Марлі — Седелея (Cedelia), Стівен (Stephen) і Шерон (Sharon). Сингл Melody Makers 1988 року «Tomorrow People» скорив Тор 40 США. Ще троє нащадків Боба Марлі — Деміан (Damian), Джуліан (Julian) і Кай-Мані (Ky-Mani), теж обрали музичну кар'єру.

Дискографія[ред.ред. код]

Рік Назва Примітки
1970 Soul Rebels Студійний альбом
1973 Catch A Fire Студійний альбом
1973 Burnin' Студійний альбом
1974 Rasta Revolution Студійний альбом
1974 Natty Dread Студійний альбом
1975 Live! Запис концерту в «Lyceum Theatre», Лондон, липень 1975
1976 Rastaman Vibration Студійний альбом
1977 Exodus Студійний альбом
1978 Kaya Студійний альбом
1978 Babylon by Bus Записи з концертів в Европі
1979 Survival Студійний альбом
1980 Uprising Студійний альбом
1984 Legend Збірка; завдяки його популярності, неодноразово пізніше виходив в різних доповнених версіях
1991 Talkin' Blues Запис концерту в «Record Plant», Сан-Франциско, 1973
2003 Live At The Roxy Запис концерту в «Roxy», Голлівуд, травень 1976

Також[ред.ред. код]

Альбом Рік Лейбл
The Wailing Wailers 1966 Studio One
The Best of the Wailers 1970 Beverley’s
Soul Rebels 1970 Upsetter/Trojan
Soul Revolution 1971 Upsetter/Trojan
Soul Revolution Part II 1971 Upsetter/Trojan
African Herbsman 1973 Upsetter/Trojan
Rasta Revolution 1974 Upsetter/Trojan
Catch a Fire 1973 Island/Tuff Gong
Burnin' 1973 Island/Tuff Gong
Natty Dread 1974 Island/Tuff Gong
Rastaman Vibration 1976 Island/Tuff Gong
Exodus 1977 Island/Tuff Gong
Kaya 1978 Island/Tuff Gong
Survival 1979 Island/Tuff Gong
Uprising 1980 Island/Tuff Gong
Confrontation (posthumous) 1983 Island/Tuff Gong
Концертні альбоми
Live! 1975 Island/Tuff Gong
Babylon by Bus 1978 Island/Tuff Gong
Talkin' Blues (записано в 1973) 1991 Island/Tuff Gong
Live at the Roxy (записано в 1976) 2003 Island/Tuff Gong
Компіляції
Legend 1984 Island/Tuff Gong
Reggae Greats 1984 Island/Tuff Gong
Rebel Music 1986 Island/Tuff Gong
Songs of Freedom 1992 Island/Tuff Gong
Natural Mystic: The Legend Lives On 1995 Island/Tuff Gong
Bob Marley: Reggae Legend 1999 St. Clair
One Love: The Very Best of Bob Marley & The Wailers 2001 Island/Tuff Gong
Bob Marley and The Wailers: Trenchtown Rock (Anthology '69 — '78) 2002 Trojan Records
Gold 2005 Island/Tuff Gong
Africa Unite: The Singles Collection 2005 Island/Tuff Gong
Компіляція записів пісень в Studio One 1963—1966
One Love at Studio One (double CD) 1991 Heartbeat Records
Simmer Down at Studio One 1994 Heartbeat Records
Wailing Wailers at Studio One 1994 Heartbeat Records
The Toughest — collection of Peter Tosh’s Studio One recordings 1996 Heartbeat Records
Destiny: Rare Ska Sides from Studio One 1999 Heartbeat Records
Wailers and Friends 1999 Heartbeat Records
Climb the Ladder 2000 Heartbeat Records
Greatest Hits at Studio One 2003 Heartbeat Records
Компіляція записів пісень 1966—1971
Feel Alright 2004 JAD Records/Universal Records
Best of the Wailers 2004 JAD/Universal
Soul Rebels 2004 JAD/Universal
Soul Revolution Part II 2004 JAD/Universal
Soul Revolution Part II(Upsetter Revolution Rhythm) 2004 JAD/Universal
Universal Masters Collection 2004 JAD/Universal
Original Cuts 2004 JAD/Universal
127 King Street 2004 JAD/Universal
Ammunition Dub Collection 2004 JAD/Universal
Wail’N Soul’M Singles Selecta 2005 JAD/Universal
Grooving Kingston 12 (3-CD boxset) 2004 JAD/Universal
Fy-Ah, Fy-Ah (3-CD boxset) 2004 JAD/Universal
Офіційно видані ремікси
Chances Are 1981 WEA
Soul Almighty: The Formative Years Vol.1 1996 JAD
Black Progress: The Formative Years Vol.2 1997 JAD
Dreams Of Freedom: Ambient Translations in Dub 1997 Island
Chant Down Babylon 1999 Island
Shakedown: Marley Remix 2001 JAD

Посилання[ред.ред. код]