Божий принцип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виклад Принципу, 2019 р.

Божий Принцип або Божий зако́н[1] (точніше — «Виклад Принципу») (кор. 원리강론., воллі каннон) — основне віросповідне видання Церкви об'єднання, котре, згідно з історією організації, було написане Мун Сон Мьоном після отриманого ним откровения згори. «Божий Принцип» серед послідовників володіє статусом аналогічним статусу «Святого Письма» поряд із Біблією, промовами Муна та деякими іншими книгами. У ньому дотриманий формат систематичної теології, починаючи з Божої мети творення людини, далі до гріхопадіння людини та відновлення — як історичного процесу, за допомогою якого Бог працює над тим, щоб усунути наслідки гріхопадіння та відновити людство — повернути його до такого стану й стосунків, які первісно передбачалися Богом. Книга являє собою суміш із догматів християнства, термінів запозичених зі східних культів, а також інших релігійних систем.[2][3]

Історія появи[ред. | ред. код]

«Первісний текст Принципу» («Уоллі вонбон») був записаний (і частково продиктований) Муном у 1951-52 рр. ніби як безпосереднє «одкровення» від Бога. Він був написаний ієрогліфами в стилі східної поеми і мав високий науковий рівень. Потім під безпосереднім керівництвом Мун Сон Мьона, перший президент Церкви об'єднання — Ю Хьо Вон, розробив пояснення до «Уоллі вонбон», систематизував їх та виклав із включенням наукового та історичного ілюстративного матеріалу. Включення цитат із Біблії можна пояснити тим, що послання Божого Принципу планувалося поширити щонайперше у християнському світі. Згодом Мун ретельно перевірив увесь текст. Так з'явилися «Уоллі хесоль» («Пояснення Принципу»), виданий у 1957 р., і «Уоллі каннон» («Виклад Принципу»), опублікований у 1966 р. Відтоді саме «Уоллі каннон» (кор. 원리 강론) слугував посібником із вивчення фундаментальних основ учення Мун Сон Мьона як його послідовниками, так і релігієзнавцями й теологами. Серед адептів Церкви об'єднання «Виклад Принципу» має статус Святого Письма поряд із промовами Муна та деякими іншими книгами.

В Україні перше видання "Викладу Божого Принципу" датоване 2013 роком. Друге видання - "Виклад Прицнипу, виправлене та доповнене, датоване 2019 роком.

Зміст[ред. | ред. код]

  • Вступ
  • Частина перша
    • Глава 1. Принцип творення
    • Глава 2. Гріхопадіння
    • Глава 3. Есхатологія — останні дні історії людства
    • Глава 4. Прихід Месії та мета його Другого пришестя
    • Глава 5. Воскресіння
    • Глава 6. Призначення
    • Глава 7. Христологія
  • Частина друга
    • Вступ
    • Глава 1. Епоха провидіння зі створення основи для відновлення
    • Глава 2. Мойсей та Ісус у провидінні відновлення
    • Глава 3. Періоди в провіденційній історії та визначення їхньої тривалості
    • Глава 4. Епоха відновлення і епоха продовження відновлення з точки зору провіденційної ідентичності часу
    • Глава 5. Період приготування до Другого пришестя Месії
    • Глава 6. Друге пришестя

Основні положення[ред. | ред. код]

«Божий Принцип», що являє собою власне тлумачення Муном Старого і Нового Заповітів вчить, що Бог створив Адама та Єву для того, щоб вони одружилися і разом зі своїми дітьми створили сім'ю з Богом у центрі (англ. God-centered family). У його тлумаченні гріхопадіння відбулося внаслідок того, що поки Адам та Єва готувалися прийняти благословення Бога на одруження, «архангел Люцифер» заздрячи такій любові Бога до людей, спокусив Єву та вступив з нею в незаконний статевий зв'язок духовно, а Єва потім спокусила Адама вступивши з ним в заборонений тілесний статевий зв'язок. Наслідком цього зв'язку, на думку Муна, стало те, що сім'я створена від цього союзу поставила на перше місце не Бога, а Люцифера і звідси виникла «гріховна природа» (англ. Fallen Nature) (яка є в термінології Церкви об'єднання одним із наслідків гріхопадіння), що відтоді передається з покоління в покоління. Таким чином, причина гріхопадіння полягала не в поїданні плоду Адамом та Євою, а в зловживанні любов'ю, яка є наймогутнішою силою, яка була і продовжує бути відповідальною за все існуюче в людському світі зло.[2]

«Божий Принцип» тлумачить всю історію людства, як низку спроб Бога відновити Царство Боже на землі. Та в кінцевому рахунку, на думку Муна, його можливо здійснити тільки через прихід Месії, котрий би представляв собою подобу Адама та завершив би те, що не зумів виконати Адам — створити сім'ю, з Богом у центрі (англ. God-centered family). Саме ця задача стояла, на думку Муна, перед Ісусом Христом. Частково тому, що, згідно з «Викладом Принципу», Іван Хреститель не покликав учнів піти за Ісусом, Ісус був убитий перш ніж встиг одружитись.[2]

Викладання всієї наступної історії людства у «Божому Принципі» показує помітні спроби знайти схожість між тим що відбулося 2000 років тому та сьогоденням. А саме закликає визнати, що Друге пришестя вже здійснилося в Кореї у часовий проміжок між 1917 та 1930 роками. Що впродовж 2000 років проповідь Христа була найвищим духовним осягненням, яке тільки здатна була вмістити в себе грішна людина. Але сьогодні, згідно з теологією Об'єднання, людська свідомість просунулась далеко вперед і вже настав час, коли сучасне суспільство шукає більш високого рівня розуміння, яке могло б задовольнити теперішні духовні пошуки. Саме цим і повинен стати «Божий Принцип». Церква об'єднання вірить, що Мун і є той, за кого себе видає, що він і є «Месія», і він заклав основу для відновлення Царства Божого, коли він одружився з Хан Хакча в 1960 році.[2][3]

Згідно з вченням Мун Сон Мьона (викладено в книзі «Виклад Принципу»):

Обзор 12 ідеологічних концепцій вчення був написаний тридцятьма вісьма студентами Теологічної семінарії Об'єднання.[4]

Додатки[ред. | ред. код]

  • Чонсонґьон - книга, складена з уривків із 360 томів промов Мун Сон Мьона.

Відгуки про книгу[ред. | ред. код]

Доктор історичних наук, член-корреспондент АН СРСР Йосип Григулевич про книгу Муна відгукнувся наступним чином:[5]

«Священна книга» Муна «Божі принципи» складається з набору пустих, безглуздих притч і повчань, які можуть викликати у нормальної людини тільки подив.


Доктор філософський наук, старший науковий співробітник Інституту філософії РАН Є. Г. Балагушкин відзначав наступне:[1]

Більшість нетрадиційних релігій формально аполітичні, за виключенням «Церкви уніфікації» Муна, котра відкрито проголошує свої ультраправі політичні ідеї та мілітаристські лозунги. Релігійний канон цієї секти — «Божий закон» — обґрунтовує її непримиренну ворожнечу до світового комуністичного руху, а есхатологічна концепція, що міститься в ньому, викладається у формі апокаліптичних уявлень про неминучість третьої світової війни, яку повинні розв'язати проти країн соціалізму натхненні вченням Муна сили імперіалізму.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Балагушкин, 1986, с. 270—271.
  2. а б в г Barker, 1998.
  3. а б Божественный Принцип // Религиозные термины. // Религиозный словарь Русского гуманитарного интернет-университета
  4. Sontag, 1977, с. 102–105.
  5. Григулевич, 1983, с. 80.

Література[ред. | ред. код]

на російській мові
  • Балагушкин Е. Г. Критика современных нетрадиционных религий. — М. : Изд-во МГУ, 1986. — 286 с. — 12300 прим.
  • Григулевич И. Р. Пророки «новой истины». — М. : Политиздат, 1983. — 303 с.
на інщих мовах

Посилання[ред. | ред. код]