Будинок на вулиці Саксаганського, 13/42

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок на вулиці Саксаганського, 13/42

50°26′08″ пн. ш. 30°31′04″ сх. д. / 50.435750000027773865° пн. ш. 30.517916666694777206° сх. д. / 50.435750000027773865; 30.517916666694777206Координати: 50°26′08″ пн. ш. 30°31′04″ сх. д. / 50.435750000027773865° пн. ш. 30.517916666694777206° сх. д. / 50.435750000027773865; 30.517916666694777206
Країна  Україна
Місто Київ
Вулиця Саксаганського
Тип будівля
Тип будівлі прибутковий будинок
Стиль історизм
Початок будівництва 1894
Побудовано кінець 1890-х
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок на вулиці Саксаганського, 13/42 — житловий будинок, пам'ятка культурної спадщини[1], розташований у Печерському районі міста Києва на розі вулиць Саксаганського і Шота Руставелі.

Історія[ред. | ред. код]

У XIX столітті на місці сучасного будинку були дві садиби із характерною для тих часів забудовою — дерев'яними малоповерховими будівлями. Одна з них, що розміщувалася на сучасній вулиці Саксаганського, з 1879 року належала купцю Василію Степановичу Сисоєву, який у 1890-х роках вирішив збудувати в ній новий мурований прибутковий будинок і у 1894 році замовив проєкт першої секції будинку. Збереглися відомості про те, що передплату за проведення авторського архітектурного нагляду отримав архітектор Олександр Кривошеєв, який у ті роки обіймав посаду міського архітектора Києва, тому можна припустити, що саме він і був автором проєкту[2][3][4].

Зведений будинок був триповерховим, Т-подібним у плані. Симетричний одноосьовий, вертикально розчленований фасад прикрашався пілястрами і центральним ризалітом, завершеним тридільним фронтоном із восьмигранною вежкою з невеликим майданчиком у верхній частині, оточеним ажурним металевим парапетом. Балкони мали ажурні ґрати, рисунок яких повторювався в ажурному парапеті покрівлі. Проїзд у внутрішній двір закривався металевими воротами[2].

Наприкінці 1890-х років у другій, наріжній садибі був зведений другий будинок, який об'єднали з першим. Приблизно тоді ж обидві садиби і перебудований будинок перейшли у власність домовласника В.-Ф. Ясенецького[2][K 1], і станом на 1900 рік, згідно тогочасних документів, будинок вже був заселений і приносив прибуток: на його другому і третьому поверхах було по дві п'ятикімнатні квартири[2].

У першій половині 1900-х років у будинку розміщувалася редакція і контора щорічника «Весь Київ. Адресна і довідкова книга».

У 1930-х роках у будинку надбудували четвертий поверх[2].

Опис[ред. | ред. код]

Будинок чотириповерховий (з боку вулиці Руставелі — з цокольним поверхом, через схил вулиці), цегляний, Г-подібний у плані, оздоблений у стилі історизму. Складається з трьох секцій, дві з яких виходять на вулицю Саксаганського, третя — на вулицю Руставелі. Дах двосхилий із бляшаним покриттям, перекриття пласкі. Обидва фасади, головний і наріжний, мають неглибокі вертикальні розкріповки, в які винесено парадні сходи; розкріповки завершуються невисокими аттиками. Вікна прості, прямокутні, на рівні другого і третього поверхів об'єднані по висоті пілястрами, у нижній частині прикрашеними під руст. Міжвіконні простори вікон третього поверху декоровані ліпленими підвісками. Між третім і четвертим поверхом проходить зубчастий карниз, який первісно був вінцевим. Четвертий поверх, надбудований пізніше, має значно простіший декор.

Будинок № 13/42 — зразок типового прибуткового будинку кінця XIX століття[2].

Галерея[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. у довіднику «Весь Киев» за 1901 рік ім'я власника — Фелікс Станіславович Ясенецький-Войно

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Інформаційний зведений перелік об'єктів культурної спадщини Печерського району. Станом на 1.11.2018 (PDF). www.guoks.gov.ua. Департамент охорони культурної спадщини. Архів оригіналу (PDF) за 28.01.2019. Процитовано 26 січня 2019 року.
  2. а б в г д е Звід, 2004, с. 1108.
  3. Гирич, 2014, с. 67.
  4. Гирич, 2018, с. 364.

Джерела[ред. | ред. код]