Печерський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Печерський район
COA Pecherskyi, Kyiv, Ukraine.svg Печерський пр.gif
Герб Печерського району Прапор Печерського району
Розташування району
Основні дані
Країна: Україна Україна
Місто: Київ
Код КОАТУУ: 80382
Населення: 126 200
Площа: 27 км²
Станції метро: «Дніпро", «Арсенальна», «Хрещатик», «Палац Спорту», «Кловська», «Печерська», «Дружби народів», «Майдан Незалежності»
Районна влада
Адреса адміністрації: 01010, вул. Суворова, 15, Телефон : 226–2693, Електронна пошта: letter@pechersk.kyiv-city.gov.ua
Веб-сторінка: http://pechersk.kievcity.gov.ua/
Голова РДА: Мартинчук Сергій Олександрович

Печерський район — найменший за територією та населенням район міста Києва, розташований у центральній частині столиці на правому березі Дніпра. На його території, окрім промислових, наукових, навчальних та культурних закладів, розташовані Адміністрація Президента України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Прокуратура України, Палац спорту, головні офіси багатьох українських банків та корпорацій.

Загальні дані[ред.ред. код]

Нині в Печерському районі, що займає площу 27 км², мешкає 126,2 тисячі киян, тут діє близько 30 промислових підприємств, 28 науково-дослідних та проектних інститутів, чотири вищих навчальних заклади, вісім технікумів та профтехучилищ, 15 середніх, одна вечірня, дві спортивні школи і 17 дошкільних закладів, чотири лікарні і військовий шпиталь, п'ять поліклінік, заклади торгівлі і громадського харчування. Печерський район відзначається насиченістю культурно-мистецькими закладами: це — Український дім, Палац дітей та юнацтва, Центр культури, просвіти та дозвілля Збройних Сил України (будинок офіцерів), дев'ять державних музеїв, 21 бібліотека, 7 палаців та будинків культури, два театри і три театри-студії, 4 кінотеатри, Центральний парк культури і відпочинку, Національна філармонія, Міжнародний центр культури і мистецтв, дитяча картинна галерея і три дитячі музичні школи. Встановлено й районне свято, яке відзначається раз на два роки. Печерський район живе цікавим багатогранним життям.

Туристичні пам'ятки[ред.ред. код]

На території району знаходяться:

Історія району[ред.ред. код]

За часів Київської Русі[ред.ред. код]

Історія Печерського району Києва неподільно пов'язана власне з виникненням і розбудовою столиці України. Обіймаючи терени історичних місцевостей і урочищ на правому березі Дніпра, сучасний Печерський район увібрав у себе Володимирську гірку, Перевісище-Хрещатик, Липки, Києво-Печерськ, Угорське, Аскольдова могила, Берестове, Наводничі, Звіринець, Видубичі, Верхню Теличку, Саперну Слобідку, гори Лису, Чорну, Багринову, долини Клова і частково Либіді.

Поблизу урочища Угорське, 882 р. Олег забив київських князів Аскольда і Діра і став владарювати в Києві, мовивши: «Це буде мати міст руських». Князь Володимир Святославич 988 р. запровадив на Русі християнство, на місці хрещення киян височить пам'ятник-колона. А згодом, 1051 р ченці Антоній Печерський і Феодосій Печерський заснували у викопаних поблизу княжого села Берестового в печерах православний монастир — майбутню Києво-Печерську Успенську лавру. Звідси і пішла назва району. Крім лаврських, відомі ще не менш древні Звіринецькі печери та інші печери на терені району.

Перші муровані споруди в районі з'явилися ще в XI ст. в Печерському монастирі, а в XII ст. тут вже існувало значне поселення.

17-18 століття[ред.ред. код]

Наприкінці XVII ст. Печерське містечко стає військово-адміністративним центром Києва. Гетьман Іван Самойлович починає спорудження земляної фортеці, а згодом гетьман Іван Мазепа зводить оборонні мури з вежами, церквами довкола лаври, дає великі кошти на церковне будівництво. Полковники Війська Запорізького також надають кошти на розбудову й прикрашення Печерського, Микільського, Видубицького, Михайлівського Золотоверхого монастирів, на розвиток української національної культури; її поширювали і лаврська школа, лаврські друкарня та іконописна майстерня. Різнопланове значення Печерська зростає впродовж наступних часів. У середині XVIII ст. тут зводяться Царський (Маріїнським) та Кловський палаци, будинок київських генерал-губернаторів, муровані брами й порохові льохи, вдосконалюються фортифікаційні споруди Печерської фортеці. Наприкінці XVIII ст. напроти лаври будується величезний арсенал з жовтої київської цегли. Зелену глину для випалення цієї цегли видобували тут-таки, на схилах Дніпра і Либеді, і ті цегельні стали першими промисловими підприємствами району. З такої ж цегли побудовано згодом всю нову Печерську фортецю на величезному терені плато — Васильківське та Госпітальне укріплення, казарми, оборонні вежі, мури, новий арсенал, а ще — інститут шляхетних дівчат, бики Ланцюгового мосту через Дніпро.

19 століття[ред.ред. код]

З розвитком капіталізму Київ швидко зростає й розбудовується. У XIX ст. виникає вулиця Хрещатик, і старий Київ зливається з Печерськом. Утворюються характерні ділянки забудови й розселення киян. Діловий Хрещатик — банки, контори, біржа. Єдиним промисловим підприємством Печерську залишається завод «Арсенал». Лисогірський форт стає місцем страт. На зламі XIX-ХХ ст. на терені сучасного Печерського району вже діяли міський Музей старовини й мистецтв, зали Дворянського та Купецького зібрань, іподром.

20 століття[ред.ред. код]

Під час першої світової війни Печерськ швидко мілітаризується: розширюється арсенал, зводяться військові училища, прокладаються залізничні колії до всіх військових об'єктів. Визвольні змагання 1917–1920 рр. роблять Печерський район ареною братовбивчих бойових дій, а каральні органи кожної протиборствуючої сторони обирають за свій осідок панські Липки.

Нове піднесення переживає Печерський район після 1934 р., коли з переведенням столиці України з Харкова до Києва в Липках розмістилися урядові заклади. Водночас було знищено безліч пам'яток культової архітектури, кладовище «Аскольдова могила». В 30-i роки споруджено Верховну Раду, гігантський будинок НКВС (нині — Кабінет Міністрів), клуби, школи, дитячі садки та ясла, численні житлові будинки, стадіон «Динамо», набережну Дніпра. Довоєнний проект планування Печерсько-Звіринецького району розробив архітектор Іван Довгалюк. Проект перепланування Печерсько-Звіринецького району було здійснено частково, місцевість в районі сучасного бульвару Лесі Українки залишалася не спланованою і малонаселеною.

Друга світова війна завдала страшних ран Печерську. Тривалий час залишався зруйнованим Успенський собор лаври, знищений під час окупації міста німецькими військами.

У повоєнні роки одними з перших масово були забудовані котеджами околиці — Багринова гора, Старонаводницька вулиця, потім почалося масове будівництво багатоповерхових житлових будинків у південній частині району — вулиці Бастіонна, Кіквідзе, бульвар Дружби народів. У 60-i роки прокладено й забудовано бульвар Лесі Українки та прилеглі вулиці. В старовинному Аносовському саду 1957 р. влаштовано парк Слави з обеліском і Вічним вогнем над Могилою Невідомого Солдата.

В останні десятиріччя в районі з'явилося багато нових громадських споруд і закладів та житлові масиви. В 1981 р. був урочисто відкритий Меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945рр». На березі Дніпра встановлено пам'ятний знак заснуванню Києва, а в Кловському палаці відкрито Музей історії Києва.

У 1964 році у Печерському районі на дніпровських схилах відкрито Центральний ботанічний сад з чудовим садом бузку та дендрарієм.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]