Букаву

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Букаву
Букаву

Координати 2°31′ пд. ш. 28°51′ сх. д. / 2.517° пд. ш. 28.850° сх. д. / -2.517; 28.850Координати: 2°31′ пд. ш. 28°51′ сх. д. / 2.517° пд. ш. 28.850° сх. д. / -2.517; 28.850

Країна Демократична Республіка Конго
Провінція Південне Ківу
Попередні назви фр. Costermansville,
нід. Costermansstad
Площа 60 км²
Висота центру 1498 м
Офіційна мова французький

 *

Населення 241 690  (2006)
Агломерація 700 000
Часовий пояс UTC+2
Букаву (Демократична Республіка Конго)
Букаву
Букаву
* суахілі

Бука́ву (раніше — Костерманвіль, фр. Costermansville, нід. Costermansstad) — місто-порт в Демократичній Республіці Конго, адмістративний центр провінції Південне Ківу. В місті 241 690 жителів (2009), ще близько 250 тис. живуть в передмістях.

Географічне положення[ред.ред. код]

Місто знаходиться на сході Демократичної Республіки Конго в провінції Південне Ківу, на південному березі озера Киву, недалеко від національного парку Канузи Биега.

В декількох кілометрах від міст а(на кордоні з Руандою) розташована миротворча база ООН.

Історія[ред.ред. код]

Букаву заснований в 1901 році бельгійським колоніальним управлінням і називався до 1966 рокуг Костерманвіль. До 1960 року місто було улюбленим місцем поселення бельгійців, яких приваблював не гарячий клімат (озеро Киву знаходиться на висоті 1500 м над рівнем моря). На березі озера було споруджено багато вілл.

Букаву був важливим транспортним та адміністративним центром цілої провінції Киву. Проте під час Конголезької кризи 1960-х місто почало занепадати.

В ході війни та геноциду в Руанді біженці з Руанди створили велику проблему в регіоні Великих озер Африки. Букаву став центром повстання Хуту проти влади Тутсі в Руанді. Війська Руанди напали на Букаву в листопаді 1996, що призвело до Першої Конголезької Війни. Біля Букаву були сутички між повстанцями та силами уряду Конго.

Збройний конфлікт 2004 року[ред.ред. код]

Початок збройного конфлікту пов'язаного з діями заколотного генерала Л. Нкунди, який вивів близько тисячі підкоряються йому солдат — колишніх повстанців з провінції Північна Ківу та 2 червня 2004 року захопили головний центр провінції Північна Ківу — м. Букаву. Цю операцію Нкунда провів разом з іншими колишніми повстанцями лідером — представником тої ж народності баньямуленге (в республіці їх називають конголезькими тутсі через мовну схожіть з руандійськими тутсі) полковником Ж. Мутебусі, недавно відстороненим від посади командующого 10-м воєнним регіоном країни. Командири повстанців стверджували, що вони захищали членів племені баньямуленге — конголезьких тутсі.

2 липня 2004 року Рада Безпеки (РБ) ООН розповсюдила заяву свого представника, в якой містилось рішуче обговорення збройного конфлікту в Букаву і заклик воюючих сторін до миру.

В самому Киншасе новина про взяття Букаву повстанцями викликала маштабні безлади та спроби захопити комплекс будівель ООН. Охорона штаб-квартири та конголезка поліція змушені були застосувати сльозоточивий газ та зброю. В результаті 12 людей були вбиті. Аналогічні демонстрації відбулись в містах Гома, Лубумбаші та Кісі.

По деяким даним близько 10 тис. жінок було зґвалтовано, коли генерал Лоран Нкунда дав солдатам три дні на розграбування міста[1].

9 липня 2004 року урядові війська увійшли в м. Букаву, не зустрівши ніякого спротиву. Напередодні повстанці покинули місто. На сході країни (в районі м. Каманьола) розпочались бої урядових військ та повстанців. Найбільш жорстке зіткнення відбулось біля міського мосту, що знаходився в декількох сотнях метрів від кордону з Руандою. Там урядові війська блокували дорогу, що веде з міста на північ і південь. В ході бойових дій гвинтокрили миротворчих сил ООН в ДРК обстріляли позиції повстанців.

На переговорах, які відбулися 25 липня 2004 року в столиці Нігерії — м. Абудже, президенти ДРК Ж. Кабіла та Руанди П. Кагаме виразили намагання не допустити виникненню нового збройного конфлікту та підтвердили необхідність притримуватись виконання Преторійского мирного договору[2].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Кафедральний собор Нотр-Дам-де-ля-Пе в Букаву

Кафедральний собор Нотр-Дам-де-ля-Пе, що стоїть на невеликому пагорбі — головний католичний храм країни. Саме Букаву відомий як оплот християнства в Конго. В місті знаходиться резиденція архієпископа та Католичний університет.

Від колоніальних часів зберігся двоповерховий білий будинок з садом — резиденція губернатора. В місті діє Інститут наукових досліджень Центральної Африки, ГЕС Рузізі («Муруру»).

Знаменитий пішохідний міст «Чопо» через річку Рузізі (зв'язує озера Киву та Танганьика), який в середині 1990-х пропустив через себе мільйони біженців з Руанди та назад[3].

Економіка[ред.ред. код]

Міська промисловість збереглась, ще з колоніальних часів та представлена хімією (фармацевтика, інсектициди), пивоварінням та поліграфією. На підприємствах здійснюється первинна обробка хінної кори, піретруми, кафи. Також є текстильна промисловість, виробництво будматеріалів, ремонт суден.

У місці є мережа дилерських контор, що продають руду касітеріту та колтану, що добувають на шахтах в районі Сзибиру поблизу Букаву та використовуваних при виготовленні мобільних телефонів, DVD-приводів та комп'ютерів відомими компаніями та брендами.

Транспорт[ред.ред. код]

Аеропорт[ред.ред. код]

Міжнародний аеропорт знаходиться в 30 км від міста.

Автомобильный транспорт[ред.ред. код]

Асфальтована дорога, що зв'язує Букаву з м. Увира, яке знаходиться менше ніж в 20 км. від міста. Перевезення по ній здійснюються маршутними таксі (в дорозі 2,5 год.; вартість — 6$ з людини). Частина траси проходить по території Руанди. До Увира також є ґрунтова дорога в обхід Руанды, через м. Нгому. По маршруту в 6 ранку відправляється рейсовий автобус.

Поромне сполучення[ред.ред. код]

Всі повідомлення з Гому здійснюється по водах озера Ківу.

Населення[ред.ред. код]

Релігія[ред.ред. код]

Город є центром однойменної католичної архієпархії.

Події[ред.ред. код]

  • 31 липня 2005 року в Букаву в віці 55 років був вбитий Паскаль Кабунгулу Кібембі (Pascal Kabungulu Kibembi). Паскаль був віце-президентом релігійної правозахисної головної групи в районі Великих озер (Ligue des Droits de l’Homme dans la Région des Grands Lacs).
  • 4 серпня 2006 року при посадці в аеропорту міста Букаву розбився літак російського виробництва Ан-28, який належав компанії Air Traset. В катастрофі загинуло 17 людей. В екіпажі було двоє громадян України, а командир був громадянином Росії[4].
  • 13 липня 2007 року в Букаву був вбитий журналіст та правозахисник Серж Махеш (Serge Maheshe). Він працював редактором на радіостанції «Окапи» в Букаву, субсидованої ООН.

Вихідці з міста[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]