Бутурлін Дмитро Петрович (1790)

Бутурлін Дмитро Петрович
рос. Бутурлин Дмитрий Петрович
Народження	30 квітня (11 травня) 1790 Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	21 жовтня 1849(1849-10-21) (59 років) Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Франція
Звання	генерал-майор
Війни / битви	Наполеонівські війни, Battle of Tarutinod, Battle of Maloyaroslavetsd, Battle of Vyazmad, Битва під Кульмом, Битва під Лейпцигом 1813, Взяття Парижа, Іспансько-французька війна, Російсько-турецька війна 1828–1829 і Hundred Thousand Sons of Saint Louisd
Рід	Бутурліниd
Діти	Anna Stroganoffd
Нагороди
Бутурлін Дмитро Петрович у Вікісховищі

Дмитро Петрович Бутурлін (30 квітня [11 травня] 1790 — 9 [21] жовтня 1849) — російський військовий історик, генерал-майор, дійсний таємний радник, сенатор, голова Бутурлінського комітету.

Біографія

Представник старовинного аристократичного роду Бутурліних. Батьки: капітан лейб-гвардії Ізмайловського полку Петро Михайлович Бутурлін та Марія Олексіївна, уроджена княжна Шаховська.

Отримав домашню освіту і в 1808 році був зарахований корнетом в Охтирський гусарський полк. У 1810 році переведений в Кавалергардський полк, а 23 березня 1812 року — в Свиту Його Імператорської Величності по квартирмейстерській частини в чині підпоручика. Брав участь у Французько-російській війні і закордонних походах російської армії. За відзнаки в боях нагороджений різними російськими та іноземними орденами і 23 жовтня 1813 року проведений в чин штабсротмістра.

1 липня 1817 року проведений у флігель-ад'ютанти. У 1823 році в чині полковника брав участь у Франко-іспанській війні. За цю кампанію проведений 1 січня 1824 року в генерал-майори із призначенням перебувати в кавалерії, а 4 березня був знову зарахований до Свити Його Імператорської Величності. Під час Російсько-турецької війни служив генерал-квартирмейстером 2-ї армії; після закінчення війни, 4 січня 1830 року звільнений у відставку за власним проханням.

Був призначений 14 травня 1833 року в межовий департамент Правлячого Сенату з назначенням чину таємного радника; 6 грудня 1840 року став членом Державної Ради.

Найвищим указом 24 квітня 1843 року його було призначено директором Імператорської публічної бібліотеки. Із 1844 року — член Державної Ради. Був нагороджений 1 січня 1845 року орденом Св. Олександра Невського, до якого 5 квітня 1849 йому були надані алмазні знаки. Із 10 січня 1847 року — дійсний таємний радник. У 1848 році призначений головою Комітету (цензурного органу) «для вищого нагляду в моральному та політичному відношенні за духом та напрямом всіх творів російського друкарства» (Бутурлінський комітет).

Помер 9 (21) жовтня 1849 року. Похований у церкві Святого Духа Олександро-Невської лаври.

Посилання

Із 27 квітня 1824 року Бутурлін одружений на Єлизаветі Михайлівні Комбурлей (1805 — 07.07.1859), старшій дочці сенатора Михайла Івановича Комбурлея (1761—1821) від його шлюбу з Анною Андріївною Кондратьєвою (1783—1864). Отримав в придане Хотінський палац, де працював над історичними працями. За свідченням П. А. Вяземського, своїми успіхами в цивільній службі Бутурлін був зобов'язаний дружині і аничковським балам.

У липні 1842 року Є. М. Бутурліна отримала орден Св. Катерини (меншого хреста), а 23 квітня 1854 року зведена в статус статс-дами. Її особняк на Сергіївській вулиці — один із найбільш пишних в Петербурзі зразків "другого бароко — був після її смерті викуплений під посольство Австро-Угорщини. Померла «від раку грудей і сухотки» в 1859 році в Парижі. Похована в Росії.

Діти:

• Анна (01.04.1825 — 1906) — фрейліна, дружина графа П. С. Строганова.
• Петро (26.04.1826 — 14.06.1877) — полковник лейбгвардії Кінного полку, помер у Парижі від раку кишечника.
• Ольга (14.09.1829 — ?), хрещениця І. В. Васильчикова.
• Микола (21.09.1835—03.08.1836) — помер в 9 місяців від хвороби зубів, похований в Олександро-Невській лаврі.

Твори

Автор низки праць на військово-історичну тематику, у тому числі офіційного викладу подій війни 1812 року. Більшість із них були написані французькою мовою, пізніше перекладені російською. Твори Бутурліна містять багатий фактичний матеріал, який використовується істориками.

Література

• Е. Л. Бутурлин, Димитрий Петрович (писатель) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
• Бутурлин, Дмитрий Петрович // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)Бутурлин, Дмитрий Петрович // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
• Бутурлин Дмитрий Петрович // Список гражданским чинам первых IV классов. Исправлен по 20-е декабря 1848 г. — СПб. : Типография II отделения Собственной Его Императорского Величества канцелярии, 1848. — С. 43.

Посилання

• Стаття на сайті Російської національної бібліотеки
• Бутурлин Д. История нашествия императора Наполеона на Россию в 1812-м году. — Ч. 1. — Спб.: в военной тип., 1837. — 415+9 с., Приложения; Ч. 2. — Спб.: в военной тип., 1838. — 418 с. Архівовано травень 18, 2015 на сайті Wayback Machine.
• Бутурлин Д. П. Два письма графа Дмитрия Петровича Бутурлина к Алексею Николаевичу Оленину // Русский архив, 1870. — Изд. 2-е. — М., 1871. — Стб. 1201—1214.
• Бутурлин М. Очерк жизни графа Д. П. Бутурлина // Русский архив, 1867. — Вып. 3. — Стб. 376—386.