Білан Наталія Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бєлан Наталія Григорівна)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Григорівна Білан
у 1962 році
у 1962 році
у 1962 році
Народилася 20 липня 1940(1940-07-20)
Київ
Померла 10 лютого 1991(1991-02-10) (50 років)
Київ
Місце проживання Київ
Країна  УРСР
Alma mater Київський університет
Галузь археозоологія, зоологія, археологія, палеонтологія, теріологія
Заклад Інститут зоології АН УРСР
Науковий ступінь кандидат біологічних наук
Науковий керівник Підоплічко Іван Григорович
Нагороди
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»

Наталія Григорівна Білан (Бєлан, до шлюбу Тимченко) (1940—1991) — українська вчена у галузях археозоології та палеонтології, теріолог, кандидат біологічних наук (1972). Відома дослідженнями мисливства та тваринництва часів Київської Русі за рештками тварин з археологічних пам'яток, авторка широко відомої монографії «К истории охоты и животноводства в Киевской Руси (Среднее Поднепровье)» (1972). Також вивчала викопні рештки великих ссавців й інших періодів з території України, починаючи з плейстоцену.

Життєпис[ред. | ред. код]

Наталія Григорівна Тимченко народилася 20 липня 1940 року в місті Київ. Мати, Олена Цивінська, працювала лаборантом в Інституті зоології АН УРСР, батько зник під час німецько-радянської війни. Протягом 1957—1962 років Наталія навчалася на біологічному факультеті Київського університету, здобула спеціальність зоолога. З 1963 року до кінця життя працювала у відділі палеозоології Інституту зоології АН УРСР (керівник — Підоплічко Іван Григорович), пройшовши шлях від лаборанта до старшого наукового співробітника. У 1972 році захистила кандидатську дисертацію «Дикие и домашние млекопитающие Среднего Поднепровья (по материалам из средневековых археологических памятников)», за матеріалами якої того ж року була опублікована монографія без співавторів «К истории охоты и животноводства в Киевской Руси (Среднее Поднепровье)» у видавництві «Наукова думка», що свідчить про дуже високу оцінку роботи сучасниками в Інституті зоології.[1][2][3]

У 1974 році вийшла заміж за інженера Білана Ігоря Івановича. У 1975 році в них народилася дочка Ганна.[1]

Нагороджена медалями «У пам'ять 1500-річчя Києва» (1982) і «Ветеран праці» (1985).[1]

Померла 10 лютого 1991 року у віці 50 років внаслідок онкологічного захворювання.[1]

Дослідження[ред. | ред. код]

Основним напрямком досліджень Наталії Білан було вивчення викопних решток великих ссавців з археологічних пам'яток Наддніпрянщини першого тисячоліття нашої ери та Середньовіччя, тобто переважно поселень часів Київської Русі, також черняхівської культури тощо. Рештки великих ссавців у таких пам'ятках представляють дві основні категорії: свійські тварини та мисливські тварини. Відповідно, отриманні дані значно розширили уявлення про тогочасне тваринництво та мисливство Наддніпрянщини. Особлива увага в працях дослідниці приділена вивченню свійського бика та його відмінностям на різних територіях в різні періоди. Також вивчала, серед іншого, і рештки турів з середньовічних поселень. За цією тематикою дослідниця захистила кандидатську дисертацію та опублікувала монографію «К истории охоты и животноводства в Киевской Руси (Среднее Поднепровье)» (1972).

Також вивчала і більш давні рештки великих ссавців з України, починаючи з пізнього плейстоцену, зокрема тарпана, вівцебика, північного оленя, благородного оленя тощо.

У праці дослідниці 1987 року описані два цікавих випадки знахідок щелеп свійської свині, навмисно вмонтованих у середньовічні ритуальні дуби, підняті з дна Десни та Дніпра на Чернігівщині та Київщині.[4] Імовірно, таке розміщення решток свиней у живих ритуальних дубах мало характер жертвоприношення і було частиною культу розмноження та врожаю давніх слов'ян.[1]

Вчена брала участь у створенні 19 вітрин і фризів експозиції Центрального науково-природничого музею у Києві (зараз Національний науково-природничий музей НАН України).[1]

Праці дослідниці високо оцінюються сучасними фахівцями як найбільш вичерпні археозоологічні дослідження ссавців першого тисячоліття нашої ери та Середньовіччя України.[1][2]

Публікації[ред. | ред. код]

Монографії та довідники[ред. | ред. код]

Статті, тези, замітки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Ступак А., Смаголь В. 2022. Археозоологічні дослідження теріофаун Наталії Григорівни Білан (Тимченко) Novitates Theriologicae. 14: 126—129.
  2. а б Горбаненко С. А., Журавльов О. П. 2021. Літописні слов'яни передодня утворення Давньої Русі: тваринництво чи мисливство. Київ: Інститут археології НАН України; Харків: Майдан. 376 с.
  3. Институт зоологии им. И. И. Шмальгаузена. 1981. Киев: Наукова Думка. 117 с.
  4. Белан Н. Г. 1987. Домашняя свинья как жертвенное животное древних славян. Вестник зоологии. 1: 64.

Джерела[ред. | ред. код]