Бізант (монета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Монети Єрусалимського королівства: деньє в європейському стилі з Храму Гробу Господнього (1162-75); куфи золотий Безант (1140-80); золотий Безант з християнським символом (1250). Золоті монети вперше були скопійовані з денарів, але після 1250 були додані християнські символи (Британський музей).

Бізант (також безант, бізантин — старовинна пізня назва золотих монет — солідів — з Візантійської імперії.

Назва походить від латинізованої форми оригінальної грецької назви відносно невеликого міста грец. Βυζάντιον («Byzantion»), яке у 4 столітті стало столицею Східної Римської імперії та перейменоване пізніше у Константинополь, за наказом римського імператора Костянтина Великого. Візантійська імперія була одним з основних джерел золотих монет з часів Костянтина.

Золоті монети, на відміну від срібних і бронзових, не карбувались зазвичай у ранньому середньовіччі в Західній Європі. Рідко золоті монети були використовувані при здійсненні виплат у особливих випадках, або щоб показати знак поваги. Візантійські золоті монети високо цінувались, як і пізніше ісламські. Першими безантами були візантійські солідуси. Пізніше цей термін також поширився на золоті денари, які карбувалися у ісламських халіфів, також за зразком солідусу.

«Бізант» термін був використаний венеційцями для позначення єгипетських золотих динарів. Марко Поло згадував безанти в рахунках своєї подорожі в Східну Азію при описі грошей імперії юань[1] . Його описи були засновані на співвідношенні 1 Безант = 20 Ґроутів = 133 ⅓ Турносів. Карбування золотих монет було знову введено у Європі у 1252 році, коли у Флоренції почали карбувати золоті монети, відомі як флорини.

До появи флоринів, дукатів — основна золота торгова монета, особливо в торгівлі з країнами Близького Сходу. На східнослов'янські землі потрапляв рідко.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Henry Yule; Henri Cordier. The Travels of Marco Polo: The Complete Yule-Cordier Edition. Third edition (1903), revised and updated by Henri Cordier. Plain Label Books. p. 1226-27. (ISBN 1-60303-615-6)

Джерела[ред.ред. код]

  • В. Зварич. (автор-составитель). Нумизматический словарь.— Львов, издательство при ЛГУ / объединение «Вища школа», 1975.— 156 с.: 292 ил.— С. 22. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]