Більський повіт (Седлецька губернія)
| Більський повіт | ||||
 | ||||
| Губернія | Седлецька губернія, Холмська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Біла | |||
| Створений | 1867 | |||
| Скасований | 1940 | |||
| Площа | 1311,0 (1885) | |||
| Населення | 76 687[1] осіб (1897) | |||
| Наступники | Більський повіт | |||
Більський повіт (рос. дореф. Бѣльскій уѣздъ, пол. Powiat bialski) — історична адміністративно-територіальна одиниця Седлецької (1867—1812) і Холмської (1912—1918) губерній Російської імперії та Білостоцького воєводства міжвоєнної Польщі. Утворений у 1867 році. Повітовий центр — місто Біла.
Положення[ред. | ред. код]
Повіт розташовувався на сході губернії. Межував на півдні з Володавським повітом, на заході — з Радинським, на півночі — з Костянтинівським повітом, а на сході — з Берестейським повітом Гродненської губернії. Обіймав площу 1311,0 версти²[1].
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
В 1911 р. повіт поділявся на 14 волостей:
- Добринь — с. Залісся,
- Заболоть — с. Заболоть,
- Кобиляни-Надбужи — с. Блотків,
- Кодень — с. Кодень,
- Костеневичі — с. Костеневичі,
- Костомлоти — с. Костомолоти,
- Ломази — с. Ломази,
- Любенка — с. Любенка,
- Межилісся — с. Межилісся,
- Піщаць — с. Полоски,
- Россош — с. Россош,
- Сидорки — с. Сидорки,
- Ситник — с. Ситник,
- Славатичі — с. Ганна.
Населення[ред. | ред. код]
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 32 031 українськомовних греко-католиків[2].
В 1878 р. в повіті проживало 59 274 особи, з них: 36 120 православних (українців), 13 319 юдеїв, 9 494 римокатоликів (поляків і латинників), 233 протестанти і 109 мусульман.
За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 76 687 осіб (39 256 чоловіків і 37 431 жінка)[1]. Найбільші міста — Біла (13 090 осіб) та Тереспіль (4107 осіб)[1]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[3]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 29 202 | 38,08 % |
| польська | 25 978 | 33,88 % |
| єврейська | 16 662 | 21,73 % |
| російська | 4 297 | 5,60 % |
| інші | 548 | 0,71 % |
| Разом | 76 687 | 100 % |
Внаслідок указу[ru] російського імператора Миколи II від 17 квітня 1905 року, який проголошував релігійну терпимість та дозволив змінювати конфесію, у 1905—1906 роках у повіті 18 793 осіб перейшли з православ'я на римо-католицизм[4]. У 1906/1907 роках у повіті налічувалося 22 089 православних і 46 968 римо-католиків[4].
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У 1906/1907 роках у повіті діяло 33 православних церков і 9 римо-католицьких костелів[4].
Див. також[ред. | ред. код]
- Більський повіт (Гродненська губернія)
- Більський повіт (1919-1939)
- Більський повіт (Підляське воєводство)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). Седлецкая губерния. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 362. (рос. дореф.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Бельский уезд. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
- ↑ а б в Wiercieński H.[pl]. Znaczenie historyczne i wartość naukowa referatu złożonego w Izbie Państwowej w sprawie wydzielenie Chełmszczyzny przez D.N.Czychaczewa. — Kraków, 1913. — С. 5-7, 18. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
- Powiat bialski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 169. (пол.) (пол.)
| |||||||||||
| |||||||||||
