Біоцентризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Біоцентризм (біоцентричний індивідуалізм) — світоглядна концепція, згідно з якою окремі особини живих істот, насамперед птахів і ссавців, є морально значимими і вимагають турботи. В якості суб'єкта моралі, морального партнера розглядаються окремі ссавці і птахи[1][2][3]. У цьому біоцентризм протистоїть антропоцентризму, який суб'єктом моралі розглядає тільки людину. Також біоцентризм відрізняється і від екоцентризму, який розглядає суб'єктами моралі види живих істот і екосистеми[4]. В даний час біоцентризм і екоцентризм є двома рівнозначними і взаємодоповнюючими напрямками в екологічній етиці. У рамках біоцентризму захист окремих тварин проводиться не скільки заради цілей людини, а насамперед заради самих тварин.

Становлення біоцентризму[ред.ред. код]

Витоки біоцентризму можна простежити в релігійних вченнях буддизму, ісламу та індуїзму, в яких вказувалося про неприпустимість жорстокого поводження з індивідуальними тваринами. Християнський Святий Франциск Ассізький називав диких звірів своїми братами. Не мучити, а гуманно ставитися до тварин закликали Плутарх, Цицерон, Овідій, Вольтер, Шекспір[5][6]. Значно розвинув біоцентричні погляди в XVIII–XIX століттях англійський філософ Дж. Бентам, який писав у своїх трактатах про необхідність співчуття до тварин. Саме він одним з перших став розглядати їх як суб'єкт моралі[6]. Ідеї Святого Франциска Ассізького і І. Бентама надихнули А. Швейцера. Ним була розроблена біоцентрична етика благоговіння перед життям. А. Швейцер говорив про необхідність спасіння, захисту, по можливості, окремої комашки, але не видів або екосистем[7], що було серйозним недоліком його етичного вчення. Остаточно біоцентризм як напрям екологічної етики був сформульований в роботах сучасних екофілософів — американського Т. Рігана[1], австралійського П. Сінгера[2], та англійської Е. Лінзі[8]. На їх думку, моральною цінністю, а також правами наділяються окремі особини ссавців і птахів[8][2][1]. В якості підстави для наявності прав П. Сінгер говорить про інтереси птахів і ссавців, які вимагають свого захисту[2].

Біоцентризм в охороні природи[ред.ред. код]

Активними практичними прихильниками біоцентризму є члени руху визволення тварин, різні товариства захисту тварин від жорстокості і товариства благополуччя тварин, наприклад, така відома міжнародна оранізація як «ПЕТА», московський Центр захисту прав тварин «Віта», Асоціація зоозахисних організацій України. Предметом їхніх турбот є захист прав окремих тварин (передусім птахів і звірів) від страждань і жорстокості, а не охорона видів або екосистем. Представники цих організацій виступають проти вівісекції, спортивного полювання, носіння хутра, кориди, використання тварин в зоопарках і дельфінаріях.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Риган Т. В защиту прав животных. — К.: КЭКЦ, 2004. — 110 с.
  2. а б в г Сингер П. Освобождение животных. — К.: КЭКЦ. — 136 с.
  3. Швейцер А. Благоговение перед жизнью. — М.: Прогресс, 1992. — 572 с.
  4. Леопольд О. Календарь песчаного графства. — М.: Прогресс, 1980. — 216 с.
  5. Борейко В. Е. Этика и практика охраны биоразнообразия. — К.: КЭКЦ, 2008. — 360 с.
  6. а б Нэш Р. Права природы. История экологической этики. — К.: КЭКЦ, 2001. — 180 с.
  7. Борейко В. Е. Философы зоозащиты и природоохраны. — К.: КЭКЦ, 2012. — 197 с.
  8. а б Линзи Э. — Божественные права природы. — К.: КЭКЦ, 2004. — 104 с.