Вернер Дернбрак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вернер Дернбрак
нім. Werner Dörnbrack
Народився 29 лютого 1916(1916-02-29)
Дортмунд, Арнсберг, Провінція Вестфалія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 16 березня 1981(1981-03-16) (65 років)
Геттінген, Нижня Саксонія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність офіцер, льотчик
Учасник Друга світова війна
Військове звання майор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нагрудний знак пілота
Нагрудний знак пілота
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе
Кримський щит
Кримський щит
Авіаційна планка бомбардувальника

Вернер «Принцик» Дернбрак (нім. Werner „Prinzchen“ Dörnbrack; 29 лютого 1916, Дортмунд — 16 березня 1981, Геттінген) — німецький льотчик-ас штурмової авіації, майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія[ред. | ред. код]

Після закінчення авіаційного училища зарахований до 2-ї (штурмової) групи 2-ї навчальної ескадри. Учасник Французької кампанії, відзначився в боях при Камбре. З 1941 року командував 4-ю (штурмовою) ескадрильєю своєї ескадри. Учасник Німецько-радянської війни, в 1941 році бився в районі Білостока та Мінська. З 17 грудня 1942 року — командир 2-ї групи 2-ї ескадри підтримки сухопутних військ, на чолі якої брав участь у боях у Криму, в тому числі в районі Севастополя. 28 квітня 1944 року вдруге очолив 1-у групу 4-ї ескадри підтримки сухопутних військ, якою керував у боях в Італії, в тому числі при Анціо. З червня 1944 року воював у Прибалтиці. В листопаді 1944 року ескадра Дернбрака була перекинута на Західний фронт. 3 січня 1945 року призначений командиром 4-ї ескадри підтримки сухопутних військ і займав цю посаду до капітуляції Німеччини. Всього за час бойових дій виконав 1118 бойових вильотів і знищив численні наземні цілі, а також збив 29 літаків, з них 11 радянських.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
  • Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • OBERMAIER, ERNST, Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Verlag Dieter Hoffmann, Mainz, 1976.
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1997.