Верхоянський хребет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розташування Верхоянського хребта
Південний захід Верхоянського хребта

67°00′ пн. ш. 129°00′ сх. д. / 67.000° пн. ш. 129.000° сх. д. / 67.000; 129.000

Верхоянський хребет, гірська країна на північному сході Якутії.

Утворена численними гірськими хребтами, масивами і западинами, що розділяють їх. По В. х. проходить вододіл Лени з Яною і Омолоєм. Протягується на 1200 км від дельти Лени до р. Томпо (права притока Алдану), утворюючи опуклу на південний захід дугу шириною від 100 до 250 км. Південно-східне продовження В. х. носить назву хребта Сетте-Дабан, що відрізняється іншим рельєфом і геологічною будовою. Північне закінчення утворюють хребти Туора-Сис і Хараулахський з висотою менше 1000-1250 м. Меридіональна частина гірської країни В. х. - хребет Орулган - утворена найбільш високими хребтами - 2100-2300 м (вища точка 2389 м). Від хребта. Орулган на схід відгалужується вузький і довгий хребет Кулар з висотою до 1300 м. На широтній ділянці В. х. висоти гірських вершин перевищують 2000 м.

Перевальна сідловина в більшій частині гірської країни лежить на висотах 1300-1500 м. Долини річок західних і південних схилів глибокі, із слідами льодовикової обробки, а у виходів їх на рівнину спостерігаються амфітеатри кінцевих морен. Пасма хребтів нерідко мають різкі альпійські форми рельєфу. На вершинах хребтів і масивів є значні ділянки стародавнього вирівняного рельєфу, що краще збереглися в сточищі Яни.

Геологія[ред.ред. код]

У тектонічному відношенні В. х. - антиклінорій, складений алевролітами, пісковиками, сланцями, рідше вапняками (Верхоянський комплекс). Місцями осадкові породи прорвані дайками діабазів, а також гранітними інтрузіями, з якими пов'язані родовища золота і олова.

Лежить на межі Євразійської і Північноамериканської тектонічних плит.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат холодний, різко континентальний. Протягом тривалої зими характерні температурні інверсії, особливо різкі в передгір'ях, в западинах і крупних річкових долинах. Середня температура січня -36°, -38°С. Літо коротке, на півдні у долинах порівняно тепле (середня температура липня 12°-14°С). Влітку випадає майже 75% річної кільькості опадів, найбільша кількість - до 600 мм на рік - на західних схилах Орулгана. Багаторічні мерзлі гірські породи поширені повсюдно, з чим пов'язано утворення полоїв.

Рослинний і тваринний світ[ред.ред. код]

На вершинах найвищих хребтів розташовується холодна арктична пустеля. Нижче по схилах на щебеневих і суглинних грунтах з'являється жалюгідна горно-тундрова рослинність, зміняється ще нижче чагарниками кедрового стланика, берези, чагарникової вільхи і полярної верби. На півдні нижні частини схилів гір до висоти 800-1200 м покриті розрідженими модриновими лісами. На схилах південної експозиції численні остепненні ділянки. На алювіальних оподзоленних грунтах днищ долин крупних річок разом з модриновими лісами зустрічаються ліси, утворені сосною і березою, зрідка ялиною, гаї запашної тополі, а також хащі чагарників.

Джерела[ред.ред. код]